https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/88 Sun, 12 Apr 2026 04:00:35 GMT 2026-04-12T04:00:35Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/32804 Название: Особливості становлення стилю професійного спілкування майбутніх психологів Авторы: Тихомирова (Рикун), Альона Анатоліївна Краткий осмотр (реферат): This thesis deals with the problem of studying the peculiarities of formation of style of professional communication of future psychologists in the process the teaching of students at institutes and universities. In the dissertation a normative model of style of professional communication of psychologists was proposed. This model contains general typology of styles (contact-adaptive, incentive-coordinative, congruent-altruistic and creative-tolerant). Each style consists of psycho-physiological, behavioral, emotive, cognitive and reflexive components and structural elements, which are in each component. During the experiment we proposed a program to enhance the process of the development of individual style of professional communication of future psychologists. This program consists of semantic, operational and reflexive blocks. In the process of experiment we developed and tested psychological training “The development of qualities to the professional communication of students of psychological specialties”. Exercises tailored to the training, focused primarily on the development of skills which match the formation of psycho-physiological, behavioral, emotive, cognitive and reflexive components of the contact-adaptive, incentive-coordinative, congruent-altruistic, creative-tolerant communicative styles of psychologists which in their totality constitute the individual style of professional communication of the specialist. Based on the complex of diagnostic procedures it was carried out the experimental research of the development of style of professional communication of future psychologists. The criterias of such development were: developing of students’ communicative skills, communicative and organizational skills; formation of needs in communication, high motivation to develop communicative skills and motivational orientations in interpersonal communications, high-level communicative control and ability to self-regulation in communication, personal communicative tolerance, communicative and social competence, availability of professional communicative style features of future, which determine the development of the individual style of professional communication of specialists (creativity, personal creativity, styles of thinking, emotional intelligence, empathy, the ability to participate in the process of policommunication and the development of professional reflection, etc.), the development of skills which are included into psycho-physiological, coordinative, emotive, cognitive and reflexive components of contact-adaptive, incentive-coordinative, congruent-altruistic, creative-tolerant styles of professional communication of psychologists. According to the results of the experiment we proposed the conditions of the development of style of professional communication of future psychologists: facilitation of students’ communicative skills and abilities; formation of needs of future psychologists to organize the process of productive communication; the development of creative potential of the individuality of students, their creativity, emotional intelligence, professional reflection, personal and communicative tolerance, communicative and social competence, high levels of thinking of each type, empathy; the development of high level of skills which are in styles of professional communication of psychologists and others. It was shown that the process of individual style of professional communication of future psychologists was determined according to the complex of features: a) socio-psychological, based on: freedom of personal and cognitive communicative activity; personal involvement of students in communicative and cognitive activities, positive attitude to work and the desire to make it as good as it is possible, allowing future psychologists successfully resolve communicative, diagnostic, preventive and therapeutic problems; b) psychological and pedagogical, based on: professional orientation of the educational process of higher education, innovative orientation of the educational process at the university, creating a favorable atmosphere in the classroom and mutual aid, which contributes the emergence of the best opportunities for the development of individual style of professional communicative business training and interaction, creating a positive environment for students’ professional self and personal qualities, communicative skills and abilities to provide students with opportunities for self-realization, self-monitoring and self-correction of their own activities. Thu, 18 Sep 2014 00:00:00 GMT https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/32804 2014-09-18T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/32796 Название: Особливості становлення стилю професійного спілкування майбутніх психологів. Авторы: Тихомирова (Рикун), Альона Анатоліївна Краткий осмотр (реферат): This thesis deals with the problem of studying the peculiarities of formation of style of professional communication of future psychologists in the process the teaching of students at institutes and universities. In the dissertation a normative model of style of professional communication of psychologists was proposed. This model contains general typology of styles (contact-adaptive, incentive-coordinative, congruent-altruistic and creative-tolerant). Each style consists of psycho-physiological, behavioral, emotive, cognitive and reflexive components and structural elements, which are in each component. During the experiment we proposed a program to enhance the process of the development of individual style of professional communication of future psychologists. This program consists of semantic, operational and reflexive blocks. In the process of experiment we developed and tested psychological training “The development of qualities to the professional communication of students of psychological specialties”. Exercises tailored to the training, focused primarily on the development of skills which match the formation of psycho-physiological, behavioral, emotive, cognitive and reflexive components of the contact-adaptive, incentive-coordinative, congruent-altruistic, creative-tolerant communicative styles of psychologists which in their totality constitute the individual style of professional communication of the specialist.Based on the complex of diagnostic procedures it was carried out the experimental research of thedevelopment of style of professional communication of future psychologists. The criterias of such development were: developing of students’ communicative skills, communicative and organizational skills; formation of needs in communication, high motivation to develop communicative skills and motivational orientations in interpersonal communications, high-level communicative control and ability to self-regulation in communication, personal communicative tolerance, communicative and social competence, availability of professional communicative style features of future, which determine the development of the individual style of professional communication of specialists (creativity, personal creativity, styles of thinking, emotional intelligence, empathy, the ability to participate in the process of policommunication and the development of professional reflection, etc.), the development of skills which are included into psycho-physiological, coordinative, emotive, cognitive and reflexive components of contact-adaptive, incentive-coordinative, congruent-altruistic, creative-tolerant styles of professional communication of psychologists. According to the results of the experiment we proposed the conditions of the development of style of professional communication of future psychologists: facilitation of students’ communicative skills and abilities; formation of needs of future psychologists to organize the process of productive communication; the development of creative potential of the individuality of students, their creativity, emotional intelligence, professional reflection, personal and communicative tolerance, communicative and social competence, high levels of thinking of each type, empathy; the development of high level of skills which are in styles of professional communication of psychologists and others. It was shown that the process of individual style of professional communication of future psychologists was determined according to the complex of features: a) socio-psychological, based on: freedom of personal and cognitive communicative activity; personal involvement of students in communicative and cognitive activities, positive attitude to work and the desire to make it as good as it is possible, allowing future psychologists successfully resolve communicative, diagnostic, preventive and therapeutic problems; b) psychological and pedagogical, based on: professional orientation of the educational process of higher education, innovative orientation of the educational process at the university, creating a favorable atmosphere in the classroom and mutual aid, which contributes the emergence of the best opportunities for the development of individual style of professional communicative business training and interaction, creating a positive environment for students’ professional self and personal qualities, communicative skills and abilities to provide students with opportunities for self-realization, self-monitoring and self-correction of their own activities. Wed, 01 Oct 2014 00:00:00 GMT https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/32796 2014-10-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/32129 Название: Фізична модифікація в технологічних процесах переробки полівінілхлориду Авторы: Савчук, Андрій Петрович Краткий осмотр (реферат): Дисертаційна робота присвячена вирішенню важливого науково-прикладного завдання, яке полягає у розробленні способів фізичної модифікації полівінілхлориду (ПВХ) у процесі його циклічної переробки з метою забезпечення стабільності фізико-хімічних, реологічних та механічних властивостей матеріалу при багаторазовому термічному навантаженні. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю створення ефективних технологій циклічної переробки ПВХ, які відповідають принципам сталого розвитку та циркулярної економіки. ПВХ є одним із найпоширеніших полімерів, відходи якого становлять значну екологічну проблему через низьку термостійкість і складний хімічний склад. Актуальною задачею є не лише перероблення відходів, а й розроблення технологій багаторазової циклічної переробки первинного ПВХ, що забезпечують стабільність його властивостей. Це потребує раціонізації складу композицій та використання ефективних фізичних модифікаторів, таких як стабілізаторів, лубрикантів, пластифікаторів і наповнювачів, які підвищують термостійкість полімеру та дозволяють уникнути його деградації під час повторного переплавлення. Розв’язання цього завдання має як наукову, так і практичну значущість, оскільки сприяє підвищенню екологічної безпеки та ресурсоефективності полімерної галузі. Метою роботи є розроблення технології фізичної модифікації полівінілхлориду для забезпечення стабільності його властивостей у процесі циклічної переробки. The dissertation is devoted to solving an important scientific and applied problem, which consists in the development of methods for the physical modification of polyvinyl chloride (PVC) during its cyclic reprocessing in order to ensure the stability of the physicochemical, rheological, and mechanical properties of the material under repeated thermal loading. The relevance of the research is determined by the need to develop effective technologies for cyclic PVC reprocessing that comply with the principles of sustainable development and the circular economy. PVC is one of the most widely used polymers, the waste of which poses a significant environmental challenge due to its low thermal stability and complex chemical composition. An urgent task is not only the processing of PVC waste but also the development of technologies for the multiple cyclic reprocessing of virgin PVC that ensure the stability of its properties. This requires the rational optimization of composite formulations and the use of effective physical modifiers, such as stabilizers, lubricants, plasticizers, and fillers, which increase the thermal stability of the polymer and prevent its degradation during repeated remelting. Solving this problem has both scientific and practical significance, as it contributes to improving environmental safety and resource efficiency in the polymer industry.The aim of the work is to develop a technology for the physical modification of polyvinyl chloride in order to ensure the stability of its properties during cyclic reprocessing. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/32129 2025-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/32058 Название: Методичні засади розвитку виконавської самостійності студентів музично-педагогічних факультетів у процесі інструментальної підготовки Авторы: Бурназова, Віра Володимирівна Краткий осмотр (реферат): У дисертації розглядається розвиток виконавської самостійності майбутніх учителів музики як не вродженої, а набутої інтегральної властивості особистості, що сприяє високій результативності відтворення необхідної інформації на основі творчого втілення у процес інструментальної діяльності сформованої без допомоги ззовні оригінальної інтерпретаційної моделі музичних творів. Пропонуються розроблені методичні засади її чотирьохфазового розвитку. Перша фаза характеризується спрямуванням зусиль студентів на встановлення внутрішньої організації мотивів та потягів волі до усвідомлення спонукальних дій на отримання об’єктивної інформації щодо реальної оцінки сценічно-інтерпретаційної складності музичних творів у ході ознайомлення із загальними ознаками їх текстових та виконавських компонентів. Друга фаза передбачає активізацію прагнень студентів до надання пріоритетного значення процесуальній мотивації, яка сприяє максимальній заглибленості у процес усвідомлення музичної інформації, інтеграції та автоматизації ігрових рухів з метою конкретизації ознак інтерпретаційної моделі музичних творів. У третій фазі пріоритетного значення набуває спонукання студентів до утримання привабливості установок під час її репетиційної реалізації, а в четвертій – їх орієнтування на закріплення досягнутої виконавської самостійності емоціогенністю умов сценічної діяльності. Thu, 09 Dec 2010 00:00:00 GMT https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/32058 2010-12-09T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/31623 Название: Економічний механізм недержавного пенсійного забезпечення в трансформаційній системі України Авторы: Квас, Віктор Олексійович Краткий осмотр (реферат): Дисертаційна робота є комплексним дослідженням формування та розвитку економічного механізму недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) в умовах трансформаційної системи України. Актуальність теми зумовлена демографічними викликами, фінансовою нестабільністю та воєнними ризиками, що потребують посилення соціального захисту населення та зменшення навантаження на солідарну систему пенсійного забезпечення. У дисертаційній роботі визначено ключові умови результативної діяльності НПФ у трансформаційній системі України, зокрема чітку взаємодію адміністратора, компанії з управління активами та банку-зберігача, а також регламентування прав і обов’язків усіх учасників. Доведено, що формування пенсійних резервів за рахунок внесків роботодавців і громадян, інвестиційних доходів та цільових надходжень є базою стабільності системи. Наголошено, що корпоративні пенсійні програми забезпечують індивідуалізацію виплат, законність використання коштів і прозорість відносин між фондом, роботодавцем і працівниками, що формує довгострокову ефективність і стійкість недержавного пенсійного забезпечення в Україні. Наукова новизна дисертації полягає у дослідженні, аналізі та розробці потенціалу цифровізації недержавних пенсійних фондів в Україні та обґрунтуванні доцільності впровадження мобільних додатків для управління пенсійними накопиченнями. Показано, що цифрові сервіси підвищують доступність послуг, забезпечують оперативний доступ до інформації про стан рахунків, сприяють більш активній участі громадян у плануванні власної пенсії, автоматизують ключові операційні процеси фондів, зменшують навантаження на адміністративний персонал та підвищують ефективність управління активами. The dissertation is devoted to a comprehensive study of the formation and development of the economic mechanism of non-state pension provision (NPF) in the conditions of the transformational economy of Ukraine. The relevance of the topic is due to demographic challenges, financial instability and war risks, which require strengthening social protection of the population and reducing the burden on the solidarity pension system. The work identifies key conditions for the effective operation of the NPF in the transformational economy, in particular, clear interaction between the administrator, asset management company and depository bank, as well as regulation of the rights and obligations of all participants. It is proven that the formation of pension reserves at the expense of contributions from employers and citizens, investment income and target revenues is the basis of the stability of the system. It is emphasized that corporate pension programs ensure the individualization of payments, the legality of the use of funds and the transparency of relations between the fund, employer and employees, which forms the long-term effectiveness and sustainability of non-state pension provision in Ukraine. The scientific novelty of the dissertation lies in the study, analysis and development of the potential for digitalization of non-state pension funds in Ukraine and the justification of the feasibility of implementing mobile applications for managing pension savings. It is shown that digital services increase the availability of services, provide prompt access to information about the status of accounts, promote more active participation of citizens in planning their own pension, automate key operational processes of funds, reduce the burden on administrative staff and increase the efficiency of asset management. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/31623 2025-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/30650 Название: Формування інноваційного розвитку людського потенціалу для підвищення конкурентоспроможності малого і середнього бізнесу в Україні Авторы: Бірюков, Євген Валентинович Краткий осмотр (реферат): Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню теоретико-методичних засад та прикладного інструментарію розроблення і впровадження організаційно-економічного механізму формування інноваційного розвитку людського потенціалу в контексті функціонування HR-екосистеми підприємств малого і середнього бізнесу в умовах цифровізації в Україні. Малий і середній бізнес (МСБ) відіграє ключову роль у забезпеченні сталого економічного розвитку та зміцненні національної економіки. Він є рушійною силою економічного зростання національної економіки, забезпечуючи динамізм, інноваційність та соціально-економічну стабільність. Діяльність МСБ сприяє розвитку секторів економіки шляхом забезпечення зайнятості населення, розвитку конкурентного середовища, створенню інноваційної продукції та послуг. У сучасних умовах глобалізації, цифрової трансформації та посиленні ринкової конкуренції економічний розвиток держави забезпечується через підвищення конкурентоспроможності МСБ, що відіграє провідну роль у модернізації, інноваційному оновленні та загальному економічному зростанні. Конкурентоспроможність підприємств МСБ передусім формується за рахунок людського потенціалу, який в сучасних умовах цифровізації потребує безперервного інноваційного розвитку. Малий і середній бізнес відчуває нагальну потребу фахівців, які здатні формувати цінність, генерувати інновації, створювати стартапи, володіючи на високому рівні сучасними цифровими технологіями, що забезпечує підвищення ефективності його функціонування та подальший сталий розвиток. Водночас, з початком війни в Україні МСБ 3 стикнувся з безпрецедентними викликами, які актуалізували домінуючу роль людського потенціалу, як рушія стійкості, адаптації та відновлення підприємств. Відтік висококваліфікованих працівників унаслідок масової міграції та мобілізації спричинили демографічні втрати, що викликало дефіцит кадрів у МСБ. Водночас, стрімкий перехід усіх секторів економіки, зокрема й МСБ, до використання сучасних цифрових технологій, що базуються на штучному інтелекті, викликав дилему, що полягає в можливості заміни людського потенціалу потенціалом штучного інтелекту, який не потребує вкладання зусиль в інноваційний розвиток. Все вищезазначене змушує керівників МСБ шукати нові підходи залучення та утримання інноваційно активних працівників шляхом надання гнучких умов праці, організації програм безперервного навчання та підвищення кваліфікації персоналу, стимулювання та мотивації праці. Потреби забезпечення інноваційного розвитку людського потенціалу зумовлюють необхідність побудови HR-екосистеми та впровадження ефективного організаційно-економічного механізму управління, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності МСБ та забезпечуватиме сталий розвиток в умовах цифрової економіки. Важливість зазначених вище проблем, недостатнє теоретико-методичне обґрунтування напрямів їх розв’язання, визначили вибір теми, об’єкт та предмет дослідження, мету та постановку відповідних завдань. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо розроблення і впровадження організаційно-економічного механізму формування інноваційного розвитку людського потенціалу в контексті функціонування HR-екосистеми підприємств малого та середнього бізнесу в умовах цифровізації в Україні. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у вирішенні важливого наукового завдання для обґрунтування теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо формування інноваційного розвитку людського потенціалу для підвищення конкурентоспроможності малого та середнього 4 бізнесу в Україні. В дисертаційній роботі уточнено понятійно-категоріальний апарат у сфері людського капіталу з позиції інноваційного розвитку людського потенціалу. Людський потенціал трактовано, як компетенції, можливості, здібності, навички, знання та мотивації людини, що можуть бути використані для виробництва матеріальних і духовних цінностей у суспільстві, а також фізичні, психологічні, соціальні і культурні характеристики і творчі здібності. Запропоновано авторське трактування поняття «інноваційний розвиток людського потенціалу», як процес впровадження новітніх підходів, технологій, методів та програм, спрямованих на підвищення і оптимізацію можливостей, знань, навичок і талантів персоналу для досягнення якісного конкурентоспроможного розвитку малого та середнього бізнесу. Сформовано розширену класифікацію чинників впливу на людський потенціал, які згруповано на науково-технічні, економічні, соціальнопсихологічні, політичні та правові, ринкові складові, що впливають на формування особистісних компетенцій працівника в частині критеріальних ознак розвитку людського потенціалу МСБ. Досліджено передумови, що впливають на інноваційний розвиток людського потенціалу в умовах цифровізації економіки, які досліджені на економічному, соціальному, освітньому, технологічному, регуляторному, глобальному рівнях та визначають можливість досягнення рівня конкурентоспроможності підприємств МСБ. Удосконалено алгоритм комплексного оцінювання інноваційного розвитку людського потенціалу МСБ, який визначає цілі та завдання оцінювання, забезпечує формування матриці компетенцій, збирання та опрацювання даних про стан людського потенціалу, проведення розрахунку групових та інтегральних індексів, SWOT-аналізу та планування пріоритетних напрямів розвитку людського потенціалу з метою вимірювання окремих характеристик персоналу та формування цілісної картини стану інноваційного розвитку кадрового потенціалу підприємства. Набув подальшого розвитку методичний інструментарій оцінювання 5 стану малого та середнього бізнесу з позиції економічного вкладу, зайнятості та соціального розвитку, інновацій і конкурентоспроможності, гнучкості та адаптації до змін задля визначення проблемних аспектів, що потребують негайного реагування з боку підприємців, стейкхолдерів та держави, а також виявлення подальших перспективних напрямів його розвитку, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності МСБ та розширення присутності на зовнішніх та внутрішніх ринках. Удосконалено методику аналізу конкурентоспроможності людського потенціалу підприємств МСБ, яка базується на врахуванні проблем розвитку людського потенціалу, показниках формування та інноваційного розвитку цифрових навичок людського потенціалу, демонструє взаємозв’язок між продуктивністю праці персоналу та рівнем його цифових навичок, що надало можливість визначити рівень інноваційного розвитку персоналу МСБ в умовах цифрової економіки. Удосконалено стратегічні напрями вибору новітніх інструментів EdTech для забезпечення інноваційного розвитку людського потенціалу МСБ, вибір яких здійснюється на основі побудови диверсифікованої матриці інноваційного розвитку, що сприяє здобуттю працівниками новітніх компетенцій інноваційного типу в умовах індустрії 5,0. Вперше запропоновано концептуальний підхід інноваційного розвитку людського потенціалу, основу якого становить формування HR-екосистеми, як складової частини загальної екосистеми МСБ, що функціонує на базі застосування новітніх цифрових інструментів та EdTech-технологія, яка фокусується на організації систем рекрутингу, плануванні кар’єрного розвитку, організації й автоматизації кадрової роботи, безперервного навчання, мотивації, оцінювання та конкурентоспроможності людського потенціалу. Зазначений підхід дав можливість забезпечити інтеграцію новітніх цифрових компетенцій в інноваційний розвиток людського потенціалу МСБ. Запропоновано організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку людського потенціалу підприємств МСБ, який синергічно поєднує 6 спеціальні інструменти, методи і важелі, на основі використання яких сформовано стратегічні, тактичні та оперативні заходи безперервного навчання та мотивації персоналу, результатом яких стало підвищення рівня інноваційного розвитку персоналу та конкурентоспроможності МСБ. Практичне значення отриманих результатів роботи полягає у розробленні методики оцінювання рівня інноваційного розвитку людського потенціалу за креативною, ринковою, інноваційною та інтелектуальною складовими на основі індивідуальних показників цих складових з побудовою «квадрата інноваційного розвитку людського потенціалу» та прогнозування значень векторів для підприємств МСБ. На практичному рівні у дисертації впроваджені: інструменти вибору технологій інноваційного розвитку людського потенціалу, заснованих на сучасних інструментах EdTech, що здійснюється з допомогою диверсифікованої матриці з урахуванням значущості виділених груп та відповідно до методів інноваційного розвитку людського потенціалу МСБ (Довідка № 08-04/1 від 08.04.2025 р.); методика оцінювання інноваційного розвитку людського потенціалу МСБ, яка ґрунтується на основі вибору системи показників за креативною, ринковою, інноваційною та інтелектуальною складовими, що характеризують вклад персоналу в генерування, адаптацію й упровадження інновацій (Довідка № 1504-01 від 15.04.2025 р.); алгоритм комплексного оцінювання інноваційного розвитку людського потенціалу для підприємств малого та середнього бізнесу, що охоплює етапи визначення цілей, формування матриці компетенцій, збирання та опрацювання даних, розрахунку групових та інтегральних індексів, SWOT-аналізу та планування розвитку (Довідка № 5614 від 05.06.2025 р.); The dissertation is devoted to the development of theoretical and methodological foundations and applied tools for the development and implementation of an organizational and economic mechanism for the formation of innovative human development in the context of the functioning of the HR ecosystem of small and medium-sized businesses in the context of digitalization in Ukraine. Small and medium-sized businesses (SMEs) play a key role in ensuring sustainable economic development and strengthening the national economy. They are the driving force of economic growth of the national economy, ensuring dynamism, innovation and socio-economic stability. The activities of SMEs contribute to the development of economic sectors by ensuring employment of the population, developing a competitive environment, creating innovative products and services. In modern conditions of globalization, digital transformation and increased market competition, the economic development of the state is ensured by increasing the competitiveness of SMEs, which play a leading role in modernization, innovative renewal and overall economic growth. The competitiveness of SMEs is primarily formed at the expense of human potential, which in modern conditions of digitalization requires continuous innovative development. Small and medium-sized businesses feel an urgent need for specialists who are able to create value, generate innovations, create startups, possessing modern digital technologies at a high level, which ensures increased efficiency of its functioning and further sustainable development. At the same time, with the beginning of the war in Ukraine, SMEs faced unprecedented challenges that actualized the dominant role of human potential, which is the driver of resilience, adaptation and restoration of enterprises. The outflow of highly qualified workers due 8 to mass migration and mobilization caused demographic losses, which caused a shortage of personnel in SMEs. At the same time, the rapid transition of all sectors of the economy, including SMEs, to the use of modern digital technologies based on artificial intelligence has caused a dilemma, which consists in the possibility of replacing human potential with the potential of artificial intelligence, which does not require investment in innovative development. All of the above forces SME managers to look for new approaches to attracting and retaining innovatively active employees by providing flexible working conditions, organizing programs for continuous training and advanced training of personnel, stimulating and motivating labor. The needs of ensuring the innovative development of human potential determine the need to build an HR ecosystem and implement an effective organizational and economic management mechanism that will contribute to increasing the competitiveness of SMEs and ensure sustainable development in the digital economy. The importance of the above problems, insufficient theoretical and methodological substantiation of the directions of their solution, determined the choice of the topic, object and subject of the study, the goal and formulation of the corresponding tasks. The purpose of the dissertation is to develop theoretical and methodological provisions and practical recommendations for the development and implementation of an organizational and economic mechanism for the formation of innovative development of human potential in the context of the functioning of the HR ecosystem of small and medium-sized businesses in the context of digitalization in Ukraine. The scientific novelty of the dissertation work lies in solving an important scientific problem, which is to substantiate theoretical and methodological provisions and practical recommendations for the formation of innovative development of human potential to increase the competitiveness of small and medium-sized businesses in Ukraine. The dissertation work clarifies the conceptual and categorical apparatus in the 9 field of human capital from the standpoint of innovative development of human potential. Human potential is interpreted as competencies, capabilities, abilities, skills, knowledge and motivation of a person, which can be used to produce material and spiritual values in society, as well as physical, psychological, social and cultural characteristics and creative abilities. The author's interpretation of the concept of innovative development of human potential is proposed as the process of implementing new approaches, technologies, methods and programs aimed at increasing and optimizing the capabilities, knowledge, skills and talents of personnel to achieve high-quality competitive development of small and medium-sized businesses. An expanded classification of factors influencing human potential has been formed, which are grouped into scientific and technical, economic, sociopsychological, political and legal, market components that influence the formation of personal competencies of an employee in terms of criteria for the development of human potential of SMEs. The prerequisites that influence the innovative development of human potential in the conditions of digitalization of the economy have been studied, which are studied at the economic, social, educational, technological, regulatory, global levels and determine the possibility of achieving the level of competitiveness of SMEs. The algorithm for a comprehensive assessment of the innovative development of the human potential of SMEs has been improved, which defines the goals and objectives of the assessment, ensures the formation of a competency matrix, the collection and processing of data on the state of human potential, the calculation of group and integral indices, SWOT analysis and planning of priority areas of human potential development in order to measure individual characteristics of personnel and form a holistic picture of the state of the innovative development of the personnel potential of the enterprise. The methodological toolkit for assessing the state of small and medium-sized businesses from the perspective of economic contribution, employment and social development, innovation and competitiveness, flexibility and adaptation to changes has been further developed in order to identify problematic 10 aspects that require immediate response from entrepreneurs, stakeholders and the state, as well as identify further promising areas of its development, which are aimed at increasing the competitiveness of SMEs and expanding their presence in foreign and domestic markets. The methodology for analyzing the competitiveness of the human potential of SMEs has been improved, which is based on taking into account the problems of human potential development, indicators of the formation and innovative development of digital skills of human potential, demonstrates the relationship between the productivity of personnel and the size of their average salary, which made it possible to determine the level of innovative development of SME personnel in the digital economy. The strategic directions for selecting the latest EdTech tools to ensure the innovative development of the human potential of SMEs have been improved, the selection of which is carried out on the basis of building a diversified matrix of innovative development, which contributes to the acquisition by employees of the latest innovative-type competencies in the conditions of Industry 5.0. For the first time, a conceptual approach to the innovative development of human potential has been proposed, the basis of which is the formation of an HR ecosystem as a component of the general ecosystem of SMEs, which is based on the organization of recruitment systems, career development planning, organization and automation of personnel work, continuous training, motivation, assessment and competitiveness of human potential. This approach allowed to ensure the integration of the latest digital competencies into the innovative development of the human potential of SMEs. An organizational and economic mechanism for the innovative development of the human potential of SMEs has been proposed, which synergistically combines special tools, methods and levers, based on the use of which strategic, tactical and operational measures for continuous training and motivation of personnel have been formed, the result of which was an increase in the level of innovative development of personnel and competitiveness of SMEs. 11 The practical significance of the obtained results lies in the development of a methodology for assessing the level of innovative development of human potential according to creative, market, innovative and intellectual components based on individual indicators of these components with the construction of a "square of innovative development of human potential" and forecasting the values of vectors for SMEs. At the practical level, the dissertation introduces: tools for selecting technologies for innovative human potential development based on modern EdTech tools, which is carried out using a diversified matrix taking into account the significance of the selected groups and in accordance with the methods of innovative human potential development of SMEs (Reference No 08-04/1 dated 08.04.2025); a methodology for assessing the innovative human potential development of SMEs, which is based on the selection of a system of indicators for creative, market, innovative and intellectual components that characterize the contribution of personnel to the generation, adaptation and implementation of innovations (Reference No 1504- 01 dated 15.04.2025); algorithm for comprehensive assessment of innovative development of human potential for small and medium-sized businesses, covering the stages of goal setting, formation of a competency matrix, data collection and processing, calculation of group and integral indices, SWOT analysis and development planning (Reference No 5614 dated 05.06.2025) Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/30650 2025-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/30644 Название: Організаційно-економічний механізм сталого розвитку бізнесу в Україні в умовах трансформації національної економіки Авторы: Шекера, Віталій Юрійович Краткий осмотр (реферат): Дисертаційну роботу присвячено розробленню й науковому обґрунтуванню теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій вирішення наукової проблеми щодо формування організаційно-економічного механізму сталого розвитку бізнесу в Україні в умовах трансформації національної економіки. Актуальність роботи зумовлено необхідністю створення теоретикометодичного підґрунтя щодо цілісного системного бачення сталого розвитку бізнесу в Україні в умовах трансформації національної економіки. ХХІ сторіччя ознаменувалося низкою глобальних негативних викликів, породжених надлишковим споживанням, максимізацією прибутків «попри все» на базі традиційної капіталістичної моделі господарювання та майже повним нехтуванням питань екології впродовж багатьох десятиліть. Проблематика зміни клімату, глобального потепління, що загрожує планеті та людству у вигляді акселерації поширення інфекційних захворювань, дефіциту води, масштабних міграційних процесів, екстремальних погодних явищ, природних катаклізмів, техногенних аварій, погіршення стану та закислення навколишнього середовища, викликані надмірним видобутком природних ресурсів, індустріалізацією, викидами великої кількості парникових газів в атмосферу, що порушує баланс атмосферних концентрацій, катастрофічної втрати біорізноманіття та виснаження ресурсів стає все більш серйозною, створюючи значну небезпеку для всієї глобальної екосистеми і подальшого розвитку та власне самого існування людського суспільства. 3 Із актуальністю зростання цілої низки екологічних проблем збільшуються й кількість та масштаби соціальних ризиків і потрясінь, серед яких найбільш загрозливими вбачаються глобальна та регіональна нерівності, які породжують бідність та соціальну напругу в усьому світі; загроза миру, спричинена воєнними діями в Україні та світі, насильством, економічними та політичними конфліктами; проблеми у сфері охорони здоров’я, поглиблені COVID-19, пов’язані з розвитком хронічних захворювань, інфекційних хвороб та недостатнім доступом до медичної допомоги незахищених та бідних верств населення; наркозалежність, расизм, порушення прав людини, перенаселення, безробіття тощо. Окрім серйозних екологічних та соціальних викликів, якнайшвидшого вирішення потребують також економічні проблеми, ключовими з яких виступають корупція, що підриває основи суспільного ладу, негативно впливаючи на всі сфери життєдіяльності та зростання дефіциту ресурсів, за якого їх розподіл на користь однієї групи може призвести до нестачі для іншої, викликаючи економічний дисбаланс, нестабільність цін та інші руйнівні наслідки. Усвідомлення нагальної потреби в реальних діях для покращення ситуації стало поштовхом до формування принципово нової стратегії економічного зростання, фундаментом якої стала концепція динамічної рівноваги, що передбачає розвиток у межах екологічної місткості природного середовища без незворотного впливу на природу та уникнення загроз для довготривалого існування людини як біологічного виду. Такий підхід до економічного зростання орієнтований на ефективне вирішення ключових соціально-економічних проблем без виснаження ресурсів, забруднення чи деградації довкілля. Саме на цих засадах було сформульовано кардинально новий конструкт – концепцію сталого розвитку (sustainable development) як нову парадигму розвитку людства у ХХІ столітті. Попри наявність досвіду успішного реалізованих принципів сталого розвитку, як основи корпоративно-соціальної відповідальності вітчизняного 4 бізнесу, спостерігається певний брак теоретичної бази, ґрунтовних досліджень і необхідного науково-методичного забезпечення для вивчення цього перспективного механізму. З огляду на зазначене вище, актуальним вбачається здійснення критичного аналізу наявного досвіду формування організаційно-економічного механізму сталого розвитку бізнесу в Україні і наукове обґрунтування реалізації принципів сталого розвитку в його структурі, як нового організаційно-стратегічного вектора в умовах трансформації національної економіки. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Київського національного університету технологій та дизайну за темою: «Розвиток цифрової економіки в умовах повоєнного та післявоєнного відновлення» (номер державної реєстрації: 0125U001889), в межах якої обґрунтовано теоретико-методичні основи формування організаційноекономічного механізму сталого розвитку бізнесу в Україні та вдосконалено інструментарій прогнозування сталого розвитку бізнесу, що на відміну від усталеного, доповнюється інституційним забезпеченням, та дає змогу визначити елементи сталої екосистеми, де інновації (технологічні, соціальні, управлінські) стають каталізатором переходу до моделі сталого розвитку, здатної забезпечити довгострокову економічну життєздатність, соціальну справедливість та екологічну рівновагу в унікальних українських реаліях. Метою дисертаційної роботи визначено наукове обґрунтування теоретичних засад та розроблення науково-практичних пропозицій щодо формування організаційно-економічного механізму сталого розвитку бізнесу в Україні в умовах трансформації національної економіки. Об’єкт дослідження охоплює процес формування організаційноекономічного механізму сталого розвитку бізнесу в Україні в умовах трансформації національної економіки. Предметом дослідження є сукупність теоретичних положень, принципів, методів та інструментів забезпечення процесу формування організаційно- 5 економічного механізму сталого розвитку бізнесу в Україні в умовах трансформації національної економіки. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено нове вирішення важливого наукового завдання, яке пов’язано з розробленням теоретико-прикладних та організаційно-методичних основ формування організаційно-економічного механізму сталого розвитку бізнесу в Україні. За підсумками дослідження запропоновано прикладні рекомендації та пропозиції щодо формування та використання організаційно-економічного механізму сталого розвитку бізнесу в умовах трансформації національної економіки. Ключові наукові та практичні результати наукового дослідження охоплюють положення, наведені нижче. Досліджено гносеологічний та онтологічний аспект сутності категорійного тлумачення сталого розвитку бізнесу (далі СРБ). Проаналізовано історичну ретроспективу та етимологію формування дефініції поняття сталого розвитку, зокрема узагальнено теоретико-методологічні підходи до інтерпретації сталого розвитку зарубіжними та вітчизняними вченими. Надано авторське узагальнене визначення сталого розвитку як такого, що мінімізує негативні екстерналії між соціальною, економічною, екологічною та іншими сферами діяльності людини, в тому числі зменшуючи «трансакційні витрати» історичного переходу від одного покоління до іншого. Вивчено інтеграцію складників концепції сталого розвитку в контексті використання принципів сталого розвитку вітчизняного бізнесу. Доведено ключову роль останнього в забезпеченні інклюзивного зростання, захисту довкілля та сталого розвитку суспільства, що особливо актуалізується в умовах трансформації національної економіки. На підставі ретельного аналізу наукового доробку українських та закордонних вчених, виокремлено та досліджено фундаментальні підходи до розкриття онтологічної сутності СРБ. Обґрунтовано сучасні інноваційні методики оцінювання ефективності впровадження сталого розвитку на певному 6 підприємстві (гносеологічний аспект), серед яких підхід TBL (Triple Bottom Line) та концепція ESG (Environmental, Social, Governance). Опрацьовано реальний досвід впровадження ініціатив сталого розвитку на підприємствах України на прикладі аграрного бізнесу. Досліджено історичні та сучасні умови формування складників організаційно-економічного механізму сталого розвитку бізнесу в Україні за пріоритетними цілями сталого розвитку (далі ЦСР). Узагальнено підходи до трактування організаційно-економічного механізму в контексті сталого розвитку бізнесу. Запропоновано та обґрунтовано авторське тлумачення організаційноекономічного механізму сталого розвитку бізнесу (далі ОЕМ СРБ), що розглядається як інтегрована система принципів, методів, функцій, інструментів та інших організаційно-економічних елементів (важелів, прийомів тощо), спрямованих на забезпечення сталого (стабільного, збалансованого та довготривалого) інноваційного розвитку підприємства (бізнесу) в довгостроковій перспективі з урахуванням економічної ефективності, соціальної відповідальності та екологічної безпеки (ЦСР, ESG-концепція, циркулярне виробництво). Узагальнено етапи та умови становлення СРБ в Україні. Проаналізовано підходи до виокремлення структурних елементів (складників) ОЕМ СРБ у контексті запровадження ЦСР у стратегіях та відповідних політиках бізнесу. Запропоновано та обґрунтовано уніфіковану, адаптивну та інтегровану структуру організаційно-економічного механізму сталого розвитку бізнесу в Україні, складовими якої виступають мета та завдання СРБ, які формують стратегічне бачення розвитку бізнесу, чинники впливу, принципи, функції, методи оцінювання, важелі, блоки забезпечення, на базі яких бізнес обирає відповідну до його діяльності та потреб інноваційну модель сталого розвитку. Досліджено реальний стан сталості вітчизняних підприємств (на основі індексу сталого розвитку) у довоєнний та сучасний (воєнний) періоди. Досліджено етапи становлення ОЕМ СРБ. Виявлено й систематизовано ключові чинники впливу на формування ОЕМ СРБ в Україні, а також проведено 7 ґрунтовний порівняльний аналіз підходів українських та іноземних дослідників щодо виокремлення рушійних сил сталого розвитку бізнесу. Доведено необхідність впровадження інновацій та технологій штучного інтелекту як драйверів забезпечення сталого розвитку вітчизняного бізнесу, які дають змогу підприємствам адаптуватися до динамічного зовнішнього середовища, підвищуючи їх ефективність і конкурентоспроможність. За результатами вивчення зарубіжного досвіду організаційно-економічних механізмів сталого розвитку аграрного бізнесу в ЄС, США та Китаї, виокремлено три фундаментально відмінні моделі застосування ОЕМ СРБ, що водночас характеризуються взаємодоповнюючими парадигмами. Зокрема з’ясовано, що в країнах ЄС запроваджено регуляторно-стимулюючу парадигму, в якій системні зміни в корпоративній поведінці бізнесу визначаються двома взаємопов’язаними важелями: з одного боку, всеосяжним масивом законодавчих вимог (EGD, CSRD, CSDDD), а з іншого – масштабними фінансовими потоками, що розподіляються через Спільну аграрну політику (CAP). Цей підхід спрямований на системну гармонізацію ринку через встановлення єдиних, обов’язкових стандартів прозорості та відповідальності, що робить сталий розвиток не опцією, а імперативом для доступу до ринку та капіталу. Сполучені Штати реалізують ринково-стимулюючу, прагматичну модель, де рушійною силою є економічна доцільність, підкріплена державними програмами (Farm Bill, SARE), що заохочують інновації, дослідження та добровільне впровадження сталих практик через гранти та технічну підтримку, фокусуючись на підвищенні рентабельності та конкурентоспроможності окремих господарств. Китай, своєю чергою, втілює технократично-державну модель, орієнтовану на досягнення продовольчої безпеки та технологічного лідерства через централізоване планування, масштабні державні інвестиції та прискорену цифровізацію (Smart Farming Zones, «Документ №1»), де сталість є наслідком прагнення до максимальної ефективності та ресурсозбереження у великих масштабах. 8 Доведено, що для українського бізнесу, що функціонує в умовах воєнного часу та євроінтеграційних прагнень, пряме копіювання однієї з моделей є неефективним вектором розвитку. Натомість аргументовано, що оптимальним стратегічним рішенням є використання гібридного, або синтетичного підходу, який передбачає імплементацію нормативного каркасу ЄС як безальтернативної умови для інтеграції в європейські ринки та ланцюги доданої вартості. Втім, для практичної реалізації цих вимог, особливо на рівні малого та середнього бізнесу, доцільно запозичити американські механізми стимулювання та поширення знань, зокрема створивши аналог програми SARE для підтримки фермерських інновацій «знизу-догори». Досвід Китаю є критично важливим у контексті стратегічного фокусування на AgTech-рішеннях та цифровізації як інструментах для технологічного стрибка, підвищення ефективності використання обмежених ресурсів та забезпечення національної стійкості. Запропонований до реалізації науково-методичний підхід, який базується на застосуванні синтетичного моделювання, де інновації виступають не лише інструментом, а фундаментальною передумовою та інтегруючим елементом, та на відміну від усталених, дає змогу одночасно задовольнити жорсткі регуляторні вимоги ЄС, зберегти та підвищити конкурентоспроможність на глобальних ринках, а також вирішити стратегічні завдання національної безпеки й ефективності. Доведено, що інституційне забезпечення на рівні держави та корпоративні стратегії мають бути спрямовані на створення цілісної екосистеми, де інновації (технологічні, соціальні, управлінські) стають каталізатором переходу до моделі сталого розвитку, здатної забезпечити довгострокову економічну життєздатність, соціальну справедливість та екологічну рівновагу в унікальних українських реаліях. За допомогою проведеного критичного аналізу базової трикомпонентної моделі концепції сталого розвитку з використанням публічної статистичної інформації, досліджено сучасний стан сталого розвитку в Україні, що дало змогу визначити і врахувати зовнішні та внутрішні чинники, які мають суттєвий вплив 9 в умовах трансформації національної економіки. Сформовано інноваційноадаптивний підхід до реалізації цілей сталого розвитку бізнесу в Україні, а також здійснено оцінювання ефективності його організаційно-економічного механізму. Практичне значення одержаних результатів полягає в прикладному застосуванні методичних засад та пропозицій, які було використано в процесі формування організаційно-економічного механізму сталого розвитку бізнесу в умовах трансформації національного економіки. Ключові положення та найвагоміші результати дисертаційної роботи оприлюднено в 5 основних наукових працях, зокрема, 3 статті опубліковано в наукових фахових виданнях категорії Б, 1 – в зарубіжному спеціалізованому виданні, 1 робота має апробаційний характер.; The dissertation is devoted to the development and scientific substantiation of theoretical and methodological principles and practical recommendations to address the scientific problem of building an organizational and economic mechanism of sustainable business development in Ukraine in the context of the transformation of the national economy. The relevance of the work is underpinned by the need to create theoretical and methodological foundations for a holistic systemic vision of sustainable business development in Ukraine in the context of the transformation of the national economy. 10 The 21st century has been marked by a series of global negative challenges generated by excessive consumption, profit maximization “against all odds” based on the traditional capitalist business model, and almost complete neglect of environmental issues for decades. The issues of climate change, global warming, which will lead to an increase in the spread of infectious diseases, water shortages, large-scale migration processes, extreme weather events, natural disasters, man-made accidents, deterioration and acidification of the environment caused by excessive extraction of natural resources, industrialization, emissions of large amounts of greenhouse gases into the atmosphere, which disrupts the balance of atmospheric concentrations, catastrophic loss of biodiversity, and resource depletion are becoming increasingly serious, creating significant threats to the global ecosystem and the further development and even the mere existence of human society. With the growing relevance of environmental problems, the number and scale of social issues are also increasing, including: global and regional inequalities that generate poverty and social tension throughout the world; the threat to peace caused by military actions in Ukraine and the world, violence, economic and political conflicts; health problems exacerbated by COVID-19, associated with the development of chronic diseases, infectious diseases and insufficient access to medical care for vulnerable and poor strata of the population; drug addiction, racism, human rights violations, overpopulation, unemployment, etc. In addition to environmental and social challenges, economic issues also need to be solved, the key ones of which are corruption, the growing shortage of resources, in which their distribution in favour of one group can lead to a shortage for another, causing economic imbalance, price instability, etc. Awareness of the urgent need for real actions to improve the situation has become an impetus for generating a fundamentally new strategy for economic growth. Its foundation was the concept of dynamic equilibrium, which provides for development within the ecological capacity of the natural environment without irreversible impact on nature and without creating threats to the long-term existence of man as a biological species. This approach to economic growth is focused on 11 effectively addressing key socioeconomic needs without resource depletion, pollution or environmental degradation. Based on the above principles a new construct was formulated - a concept of sustainable development as a new paradigm for the development of humanity in the 21st century. Despite good practice of successful implementation of sustainable development principles as the basis of corporate social responsibility of domestic business, there is a certain lack of a theoretical background, thorough research and the necessary scientific and methodological support for exploring this promising mechanism. In view of the above, it is considered relevant to study the existing experience of building an organizational and economic mechanism for sustainable business development in Ukraine and to scientifically substantiate the implementation of the principles of sustainable development in its structure, as a new organizational and strategic vector in the context of the transformation of the national economy. The thesis was carried out in accordance with the research plan of the Kyiv National University of Technologies and Design titled: "Development of the digital economy in the context of the current and the post-war recovery" (state registration number: 0125U001889), within which the theoretical and methodological foundations of the formation of an organizational and economic mechanism for sustainable business development in Ukraine were substantiated and the tools for forecasting sustainable business development were improved, which unlike the current one, is supplemented by an implementation level and allows identifying elements of the ecosystem where innovations (technological, social, managerial) become a catalyst for the transition to a model of sustainable development capable of ensuring long-term economic viability, social justice and ecological balance in the unique Ukrainian realia. The aim of the thesis is to scientifically substantiate the theoretical foundations and develop scientific and practical proposals for building an organizational and economic mechanism for sustainable business development in Ukraine in the context of transformation of the national economy. 12 The object of the study is the process of building an organizational and economic mechanism for sustainable business development in Ukraine in the context of the transformation of the national economy. The subject of the study is a set of theoretical provisions, principles, methods and tools for ensuring the process of forming an organizational and economic mechanism for sustainable business development in Ukraine in the context of the transformation of the national economy. The thesis seeks to provide theoretical generalization and presents a new solution to an important scientific problem which is associated with the development of theoretical, applied and organizational and methodological foundations for building an organizational and economic mechanism for sustainable business development in Ukraine. Based on the results of the study, applied recommendations and proposals are offered to develop us utilize an organizational and economic mechanism for sustainable business development in the context of the transformation of the national economy. The fundamental scientific and practical results of the scientific research cover the provisions given below. The epistemological and ontological aspects of the essence of the categorical interpretation of sustainable business development are studied. The historical retrospective and etymology of presenting the definition to a sustainable development concept are analysed, in particular, theoretical and methodological approaches to the interpretation of sustainable development by foreign and domestic scientists are generalized. The author's generalized definition of sustainable development is provided as one that minimizes negative externalities (external effects) between social, economic, environmental and other spheres of human activity, including reducing the "transaction costs" of the transition from one generation to another. The integration of the components of the concept of sustainable development in the context of using the principles of sustainable development of domestic business is studied. The key role of the latter in ensuring inclusive growth, environmental 13 protection and sustainable development of society is proven, especially in the context of the transformation of the national economy. Key approaches to revealing the ontological essence of SRP are identified and investigated (based on the research heritage of Ukrainian and foreign scientists). Modern innovative methods for assessing the effectiveness of implementing sustainable development at a particular enterprise (epistemological aspect) are substantiated, including the TBL (Triple Bottom Line) approach and the ESG (Environmental, Social, Governance) concept. Real examples of implementing sustainable development initiatives at Ukrainian enterprises are analysed using the example of agrarian business. The historical and modern conditions for the formation of the components of the organizational and economic mechanism of sustainable business development in Ukraine according to the priority goals of sustainable development (hereinafter SDGs) are studied. Approaches to the interpretation of the organizational and economic mechanism (hereinafter OEM) in the context of sustainable business development are summarized. The own interpretation of the organizational and economic mechanism of sustainable business development (hereinafter OEM SRB) is proposed and substantiated: it is an integrated system of principles, methods, functions, tools and other organizational and economic components (levers, techniques, etc.) aimed at ensuring sustainable (stable, balanced and long-term) innovative development of an enterprise (business) in the long term, taking into account economic efficiency, social responsibility and environmental safety (SDGs, ESG-concept, circular production). The stages and conditions for the formation of SRB in Ukraine are summarized. The paper offers new approaches to study structural elements (components) of OEM SRB in the context of the implementation of SDGs in strategies and relevant business policies. A unified, adaptive and integrated structure of the organizational and economic mechanism of sustainable business development in Ukraine is proposed and substantiated, the components of which are the goal and objectives of the SRB, which form the strategic vision of business development, influencing factors, principles, functions, assessment methods, levers, and a support block, on the basis of which the business chooses an innovative model of sustainable development appropriate to its 14 activities and needs. The real state of sustainability of domestic enterprises (based on the sustainable development index) in the pre-war and current (war) periods is studied. The thesis presents stages of creating OEM of the SRB as well as structural factors of influence on building the organizational and economic mechanism of sustainable business development in Ukraine It is argued for a critical need for implementing innovations and artificial intelligence technologies as drivers of sustainable development of domestic business is proven, which allow enterprises to adapt to the dynamic external environment, increasing their efficiency and competitiveness. Based on the results of the analysis of international practice of organizational and economic mechanisms of sustainable development of agrarian business in the EU, the USA and China, three fundamentally different though demonstrating complementary paradigms models of using OEM of SRB have been identified. In the EU countries, a regulatory-stimulating paradigm has been introduced, in which systemic changes in corporate business behavior are determined by two interrelated levers: on the one hand, a comprehensive array of legislative requirements (EGD, CSRD, CSDDD), and on the other - large-scale financial flows distributed through the Common Agricultural Policy (CAP). This approach aims to systematically harmonize the market by establishing uniform, binding standards of transparency and accountability, making sustainability an imperative for market and capital access rather than an option. The United States implements a market-driven, pragmatic model, driven by economic expediency, supported by government programs (Farm Bill, SARE) that encourage innovation, research, and voluntary adoption of sustainable practices through grants and technical support, focusing on increasing the profitability and competitiveness of individual farms. China, in turn, implements a technocratic-state model focused on achieving food security and technological leadership through centralized planning, large-scale government investment, and accelerated digitalization (Smart Farming Zones, 15 “Document No. 1”), where sustainability is a consequence of the pursuit of maximum efficiency and resource conservation on a large scale. It is proven that for Ukrainian business operating in wartime conditions and European integration aspirations, straightforward copying of one of the models is an ineffective vector of development. The optimal strategic policy is justified by the use of a hybrid, or synthetic, approach that involves the implementation of the EU regulatory framework as an alternative condition for integration into European markets and value chains. At the same time, for the practical implementation of these requirements, especially at the level of small and medium-sized businesses, it is advisable to accept American mechanisms for stimulating and disseminating knowledge, in particular, by creating an analogue of the SARE program to support farm innovations "from the bottom up". China's experience is critically important in the context of a strategic focus on AgTech solutions and digitalization as tools for a technological leap, increasing the efficiency of using limited resources, and ensuring national sustainability. The proposed scientific and methodological approach, based on the use of synthetic modeling, where innovations are not just a tool, but a fundamental prerequisite and an integrating element, unlike the established ones, allows you to simultaneously meet the strict regulatory requirements of the EU, maintain and increase competitiveness in global markets, and solve strategic tasks of national security and efficiency. It is argued that institutional support at the state level and corporate strategies should be aimed at creating an ecosystem where innovations (technological, social, managerial) become a catalyst for the transition to a sustainable development model capable of ensuring long-term economic viability, social justice, and ecological balance in the unique Ukrainian realia. Based on the results of a critical analysis of the basic three-component model of the concept of sustainable development using public statistical information, the current state of sustainable development at the state level was analysed and external and 16 internal factors that have the most significant impact in the conditions of the transformation of the national economy were identified and taken into account. The paper suggests an innovative and adaptive approach to the implementation of the goals of sustainable business development in Ukraine in the context of the transformation of the national economy. In addition, an assessment of the effectiveness of the organizational and economic mechanism of sustainable business development in the context of the transformation of the national economy was carried out. The practical significance of the results obtained covers the applied utilization of methodological principles and applied proposals that were used in the process of forming the organizational and economic mechanism of sustainable business development in the conditions of the transformation of the national economy. The key provisions and the most significant results of the thesis were disclosed in 5 major scientific papers, in particular, 3 articles were published in scientific professional category B journals, 1 - in a foreign specialized edition, and 1 paper is of an approbatory nature. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/30644 2025-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/30642 Название: Економічний механізм сталого розвитку закладів вищої освіти Авторы: Устік, Микита Євгенович Краткий осмотр (реферат): Дисертація є завершеним, системним та комплексним науковим дослідженням, у межах якого здійснено всебічне узагальнення наявних теоретико-методологічних підходів до розуміння сутності, структури й функцій економічного механізму сталого розвитку ЗВО, а також розроблено науково обґрунтовані рекомендації прикладного характеру щодо його формування, впровадження та вдосконалення в умовах динамічних трансформацій соціально-економічного середовища. Актуальність обраної тематики зумовлена необхідністю переосмислення ролі вищої освіти у контексті глобальних викликів, зокрема кліматичних змін, цифрової трансформації, ресурсних обмежень та зростаючої соціальної відповідальності освітніх інституцій. У роботі здійснено ґрунтовний аналіз концептуальних засад сталого розвитку у сфері вищої освіти, охарактеризовано структурні елементи економічного механізму сталого розвитку ЗВО, а також виявлено чинники, що зумовлюють ефективність його функціонування. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо формування і впровадження економічного механізму сталого розвитку ЗВО на основі формування сталої екосистеми університету. Об’єкт дослідження – процес сталого розвитку ЗВО України. Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні засади 3 економічного механізму сталого розвитку ЗВО у повоєнному відновленні України. Одержані в дисертаційній роботі результати в сукупності вирішують наукове завдання, що полягає в обґрунтуванні економічного механізму сталого розвитку ЗВО на основі формування сталої екосистеми університету. Це завдання реалізується через розробку наукових підходів до формування сталої університетської екосистеми як інтегрованого середовища, у якому гармонійно поєднуються освітня, наукова, соціальна, економічна та екологічна складові. Такий підхід дозволяє не лише забезпечити економічну ефективність діяльності ЗВО, а й підвищити їхню соціальну відповідальність, екологічну чутливість та здатність адаптуватися до викликів глобального середовища. На підставі проведеного комплексного дослідження процесів сталого розвитку ЗВО, а саме взаємозв’язку економічної, екологічної та соціальної складових сталого розвитку, визначено ключові бар’єри та ризики, а також запропоновано стратегічні напрями підвищення стійкості та конкурентоспроможності ЗВО в довгостроковій перспективі. На основі проведених досліджень розроблено науково-практичні підходи до вдосконалення управлінських рішень у сфері забезпечення сталого функціонування та розвитку ЗВО. Визначено межі сутності сталого розвитку як парадигми діяльності ЗВО в сучасних умовах; обґрунтовано інтеграцію соціальної відповідальності у діяльність ЗВО в контексті сталого розвитку та виокремлено елементи економічного механізму забезпечення сталого розвитку ЗВО; проаналізовано сучасні тенденції розвитку ЗВО України та визначено їх роль в національній економічній системі; проведено оцінювання їх сталого розвитку ЗВО України та розкрито особливості використання зарубіжного досвіду сталого розвитку університетів. За результатами проведеного дослідження та стратегічного аналізу впливу зовнішнього середовища на сталий розвиток ЗВО сформовано рамку та обґрунтовано модель сталої екосистеми, а також запропоновано вектор удосконалення економічного механізму сталого розвитку ЗВО у 4 повоєнному відновленні України, в рамках якого вперше розроблено інноваційний алгоритм реалізації економічного механізму сталого розвитку ЗВО, перевагами якого є його універсальність, тобто можливість використання ЗВО різних форм власності та в якому містяться всі складові, що забезпечують високий рівень управління, мають місце нові підходи до розробки стратегії (на основі моніторингу), використовуються науково обґрунтовані підходи до прийняття управлінських рішень. За результатами дослідження в дисертаційній роботі визначено, що політика управління розвитком університетської освіти України в контексті сталого розвитку є комплексною діяльністю держави в освітній сфері, метою чого є створення законодавчих передумов та виконавчих ініціатив для інтеграції країни в європейську освітню спільноту, що досягається через приведення національних освітніх стандартів, програм та процедур у відповідність з європейськими вимогами, та, на відміну від існуючих, враховує всі аспекти формування та реалізації євроінтеграційної політики розвитку університетів, що дозволяє комплексно сформувати платформу для цієї політики та ефективно реалізувати програми розвитку в умовах євроінтеграції. У ході дослідження удосконалення науково-методичний підхід до формування моделі взаємозв’язку між концепціями сталого розвитку, сучасного університету та соціальною відповідальністю університету, відмінність якого від вже існуючих полягає у чіткій демонстрації підходу, згідно з яким університети повинні не лише забезпечувати якісну освіту, але й активно сприяти сталому розвитку суспільства через інновації, наукові дослідження та відповідальне використання ресурсів, інтегрувати принципи сталого розвитку в свою діяльність, формувати у студентів відповідальне ставлення до екології та соціальних проблем, а також готувати фахівців, які будуть здатні ефективно вирішувати актуальні проблеми глобалізації та стійкості. Науковий підхід до створення сталої екосистеми ЗВО України в дисертаційній роботі представлено у вигляді ментальної карти, яка серед 5 завдань у довгостроковій перспективі передбачає збереження інфраструктури та людського капіталу в університетах України, організаційну підготовку до розширення масштабів університетської діяльності на етапі повоєнного відновлення, з урахуванням екологічних стандартів, розробку базових програм і проєктів з інтеграцією концепції смарт-кампусів та екокампусів, орієнтуючись на сталий розвиток і екологічну відповідальність, оптимізацію роботи державних органів, що регулюють вищу освіту та наукову діяльність, з урахуванням екологічних ініціатив, та відрізняється від існуючих дорожніх карт інтеграцією екологічних ініціатив на всіх рівнях та концентрацією на структурній деталізації формування сталої екосистеми ЗВО України. В дисертації представлено науково-методичний підхід до моделювання сталої екосистеми ЗВО України, що поєднує інфраструктурні інновації, освітні та наукові досягнення, ефективне управління ресурсами і соціальну відповідальність та, на відміну від існуючих, усуває прогалину в розумінні динаміки, пов'язаної з нелінійним розвитком університетської екосистеми, що може бути спричинена соціальними та економічними змінами в існуючих умовах функціонування, а також є застосованою в умовах післявоєнного відновлення. В дисертаційній роботі дістали подальшого розвитку вихідні теоретичні положення щодо визначення «смарт-екокампус», яке передбачає інтеграцію сучасних цифрових технологій та принципів сталого розвитку в навчальне середовище університету з метою підвищення ефективності управління, навчання, досліджень і збереження екологічної рівноваги та науковометодичний підхід до проведення SWOT-аналізу в частині математичного обґрунтування вибору стратегії за результатами паралельного якісного та кількісного аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища діяльності ЗВО, який, на відміну від попередніх наукових напрацювань, використовує геометричний матричний підхід до вибору стратегії серед існуючих альтернатив. 6 В роботі окреслено науково-методичний підхід щодо рамкового формування сталої екосистеми ЗВО, яка, з позиції автора, є стратегічною структурою, та, на відміну від існуючих, визначає складові та інструменти, необхідні для формування та функціонування екосистеми, що забезпечує сталий розвиток університетів у довгостроковій перспективі та включає в себе інтеграцію екологічних, соціальних, економічних та технологічних аспектів в управлінні університетами. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, є результатом особистих досліджень автора, що свідчить про його самостійність у постановці наукової проблеми, формулюванні мети й завдань дослідження, виборі методологічного інструментарію, інтерпретації одержаних результатів та формулюванні висновків. Дисертація є одноосібно виконаною кваліфікаційною науковою працею, у якій розв’язано конкретне комплексне наукове завдання – обґрунтування економічного механізму сталого розвитку ЗВО на основі формування сталої університетської екосистеми. У роботі реалізовано індивідуальний підхід до аналізу проблематики сталого розвитку ЗВО, розроблено авторські пропозиції та рекомендації, які мають практичну значущість і наукову новизну. Щодо наукових публікацій, підготовлених у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї, методичні підходи та теоретичні положення, що є безпосереднім результатом особистої наукової діяльності автора і не запозичені з колективної роботи інших дослідників. Основні результати і висновки дисертації знайшли відображення у 10 наукових працях. Зокрема 4 статті опубліковані у фахових наукових виданнях України та 6 публікацій апробаційного характеру. Загальний обсяг публікацій, який належить автору, становить 2,4 д. а; The dissertation is a complete, systematic and comprehensive scientific research, within which a comprehensive generalization of existing theoretical and methodological approaches to understanding the essence, structure and functions of the economic mechanism of sustainable development of higher education institutions (HEIs) has been carried out, and scientifically substantiated recommendations of an applied nature have been developed regarding its formation, implementation and improvement in the conditions of dynamic transformations of the socio-economic environment. The relevance of the chosen topic is related to the need to rethink the role of higher education in the context of global challenges, in particular climate change, digital transformation, resource constraints and the growing social responsibility of educational institutions. The work has carried out a thorough analysis of the conceptual principles of sustainable development in the field of higher education, characterized the structural elements of the economic mechanism of sustainable development of HEIs, and also identified factors that determine the effectiveness of its functioning. The purpose of the dissertation is to develop theoretical and methodological provisions and practical recommendations for the formation and implementation of an economic mechanism for sustainable development of higher education institutions based on the formation of a sustainable university ecosystem. The object of the study is the process of sustainable development of higher education institutions in Ukraine. The subject of the study is the theoretical, methodological 8 and practical principles of the economic mechanism for sustainable development of higher education institutions in the post-war reconstruction of Ukraine. The results obtained in the dissertation work collectively solve the scientific task, which is to substantiate the economic mechanism for sustainable development of higher education institutions based on the formation of a sustainable university ecosystem. This task is implemented through the development of scientific approaches to the formation of a sustainable university ecosystem as an integrated environment in which educational, scientific, social, economic and environmental components are harmoniously combined. Such an approach allows not only to ensure the economic efficiency of HEIs, but also to increase their social responsibility, environmental sensitivity and ability to adapt to the challenges of the global environment. The dissertation presents the results of a comprehensive study of the processes of sustainable development of higher education institutions. The relationship between the economic, environmental and social components of sustainable development is considered, key barriers and risks are identified, and strategic directions for increasing the sustainability and competitiveness of higher education institutions in the long term are proposed. Based on the research conducted, scientific and practical approaches to improving management decisions in the field of ensuring the sustainable functioning and development of higher education institutions were developed. The dissertation work defines the boundaries of the essence of sustainable development as a paradigm for the activities of higher education institutions in modern conditions; justifies the integration of social responsibility into the activities of higher education institutions in the context of sustainable development and identifies elements of the economic mechanism for ensuring the sustainable development of higher education institutions; analyses current trends in the development of higher education institutions in Ukraine and determines their role in the national economic system; An assessment of the sustainable development of higher education institutions in Ukraine was conducted and the features of using 9 foreign experience in sustainable development of universities were revealed. Based on the results of the research and strategic analysis of the impact of the external environment on the economic mechanism of sustainable development of higher education institutions, a framework was formed and a model of a sustainable ecosystem of higher education institutions in Ukraine was substantiated, and a vector for improving the economic mechanism of sustainable development of higher education institutions in the post-war reconstruction of Ukraine was proposed, within the framework of which an innovative algorithm for implementing the economic mechanism of sustainable development of higher education institutions was first developed, the advantages of which are its universality, that is, the possibility of use in an economic system of any level and which contains all the components that ensure a high level of management, new approaches to strategy development (based on monitoring) are used, scientifically based approaches to making management decisions are used. According to the results of the research, the conceptual and categorical apparatus for managing the development of university education in Ukraine has been improved in the dissertation work, namely, the author's definition of the policy for managing the development of university education in Ukraine in the context of sustainable development has been provided, according to which this policy is a comprehensive activity of the state in the educational sphere, the purpose of which is to create legislative prerequisites and executive initiatives for the integration of the country into the European educational community, which is achieved by bringing national educational standards, programs and procedures into line with European requirements, and, unlike existing ones, takes into account all aspects of the formation and implementation of the European integration policy for the development of universities, which allows for a comprehensive formation of a platform for this policy and effective implementation of development programs in the context of European integration. In the course of the study, the scientific and methodological approach to the formation of a model of the relationship between the concepts of sustainable 10 development, a modern university and the social responsibility of the university was improved, the difference of which from existing ones lies in the clear demonstration of the approach according to which universities should not only provide high-quality education, but also actively contribute to the sustainable development of society through innovation, scientific research and responsible use of resources, integrate the principles of sustainable development into their activities, form a responsible attitude towards ecology and social problems in students, as well as train specialists who will be able to effectively solve the current problems of globalization and sustainability. The scientific approach to creating a sustainable ecosystem of higher education institutions in Ukraine is presented in the dissertation in the form of a mental map, which, among the tasks in the long term, provides for the preservation of infrastructure and human capital in Ukrainian universities, organizational preparation for expanding the scale of university activities at the stage of post-war reconstruction, taking into account environmental standards, development of basic programs and projects with the integration of the concept of smart campuses and eco-campuses, focusing on sustainable development and environmental responsibility, optimization of the work of state bodies regulating higher education and scientific activities, taking into account environmental initiatives, and differs from existing roadmaps by the integration of environmental initiatives at all levels and a focus on the structural detailing of the formation of a sustainable ecosystem of higher education institutions in Ukraine. The dissertation presents a scientific and methodological approach to modelling a sustainable ecosystem of higher education institutions in Ukraine, which combines infrastructure innovations, educational and scientific achievements, effective resource management and social responsibility and, unlike existing ones, eliminates the gap in understanding the dynamics associated with the nonlinear development of the university ecosystem, which can be caused by social and economic changes in the existing operating conditions, and is also applicable in the 11 context of post-war recovery, when universities, students, scientists and state institutions return to the normal functioning of the educational environment. The dissertation further developed the initial theoretical provisions on the definition of a "Smart Eco-Campus", which involves the integration of modern digital technologies and principles of sustainable development into the university's educational environment in order to increase the efficiency of management, teaching, research and preservation of ecological balance, and a scientific and methodological approach to conducting a SWOT analysis in terms of mathematical justification of the choice of strategy based on the results of a parallel qualitative and quantitative analysis of the internal and external environment of the HEI, which, unlike previous scientific developments, uses a geometric matrix approach to choosing a strategy among existing alternatives. The work outlines a scientific and methodological approach to the framework formation of a sustainable ecosystem of higher education institutions, which, from the author's point of view, is a strategic structure, and, unlike existing ones, determines the components and tools necessary for the formation and functioning of an ecosystem that ensures the sustainable development of universities in the long term and includes the integration of environmental, social, economic and technological aspects in university management. All scientific results presented in the dissertation are the result of the author's personal research, which indicates his independence in setting the scientific problem, formulating the goals and objectives of the study, choosing methodological tools, interpreting the results obtained and formulating conclusions. The dissertation is a single-authored qualifying scientific work, which solves a specific complex scientific task - substantiation of the economic mechanism for sustainable development of higher education institutions based on the formation of a sustainable university ecosystem. The work implements an individual approach to the analysis of the issues of sustainable development of higher education institutions, develops author's proposals and recommendations that have practical significance and scientific novelty. As for scientific publications prepared in co-authorship, the 12 dissertation uses only those ideas, methodological approaches and theoretical provisions that are a direct result of the author's personal scientific activity and are not borrowed from the collective work of other researchers. The main results and conclusions of the dissertation are reflected in 10 scientific works. In particular, 4 articles were published in professional scientific publications of Ukraine and 6 publications of an approbatory nature. The total volume of publications belonging to the author is 2.4 d. a Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/30642 2025-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/30641 Название: Формування інноваційної моделі управління розвитком державно-приватного партнерства в умовах повоєнного відновлення Авторы: Рибка , Олег Віталійович Краткий осмотр (реферат): Дисертаційну роботу присвячено розробленню й науковому обґрунтуванню теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій вирішення наукової проблеми щодо формування інноваційної моделі управління розвитком державно-приватного партнерства в умовах повоєнного відновлення. Актуальність роботи зумовлено необхідністю створення теоретико-методичних основ вибудовування цілісного системного бачення управління розвитком державно-приватного партнерства в умовах повоєнного відновлення України, а також потребою в кнайшвидшому науковому та практичному розв’язанню широкого кола питань, пов’язаних з активізацією та подальшим поглибленням колаборації держави та бізнесу. В умовах воєнного стану державно-приватне партнерство дедалі частіше розглядається як критично важливий, дієвий та ефективний інструмент вирішення нагальних соціально-економічних проблем національної економіки. Зростання вагомості спільних проєктів між державним та приватним секторами в усіх видах економічної діяльності, які сприяють притоку зовнішніх інвестиційних ресурсів для зниження ризиків і фінансового навантаження на державу, зростанню інноваційної складової мілітарної економіки, об’єднанню нації задля досягнення загальнодержавних цілей сталого розвитку тощо ще більше актуалізує запити на проведення комплексного наукового дослідження, систематизації наявних підходів і методів та генерування нових ідей і концептів побудови сучасної парадигми довгострокових відносин публічно-приватного партнерства. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/30641 2025-01-01T00:00:00Z https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/30640 Название: Удосконалення швейних машин для виготовлення армуючих елементів композитних виробів Авторы: Безуглий, Дмитро Миколайович Краткий осмотр (реферат): Дисертаційну роботу присвячено удосконаленню обладнання для виготовлення армуючих елементів композитних виробів з метою автоматизації виробничого процесу, підвищення якості продукції та розширення сфер застосування в легкій, авіаційній, автомобільній, оборонній та інших галузях. Метою дисертаційної роботи є удосконалення механізму подачі нитки швейних машини однониткового ланцюгового стібка типу 101 з рахуванням змін товщини матеріалу, довжини стібка та параметрів механізму, що впливають на стабільність і якість армування 2D- і 3D-текстильних конструкцій армуючих елементів преформ. Об’єкт дослідження: Швейні машини для утворення однониткового ланцюгового зокрема механізми подачі нитки, переміщення матеріалу, голки та розширювача. Предмет дослідження: Удосконалення швейних машин для виготовлення армуючих елементів омпозитних виробів на основі встановлення законів руху робочих органів механізмів подачі нитки при змінній товщині матеріалів, що зшиваються, та довжині стібка. Наукова новизна роботи полягає в теоретичному та експериментальному обґрунтуванні удосконалення швейних машин для виготовлення армуючих елементів композитних виробів з автоматизованим регулюванням подачі нитки при формуванні однониткового ланцюгового стібка. Wed, 01 Jan 2025 00:00:00 GMT https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/30640 2025-01-01T00:00:00Z