Нові виклики вимушеної внутрішньої та трудової міграції в Україні

Abstract

У статті з’ясовано масштаби, інтенсивність, основі напрямки і форми внутрішньої та трудової міграції населення, що перетворилася на невід'ємний і важливий атрибут соціальної реальності сучасного українського суспільства. Досліджено ключові чинники, які визначили умови та характер вимушеної внутрішньої та трудової міграції в Україні у 2014-2017 рр. Охарактеризовано основні напрями вимушеної внутрішньої та трудової міграції в умовах посилення конкуренції на ринку праці, військових дій на Донбасі та економічної кризи. Показано вплив внутрішніх вимушених та трудових міграцій на державну політику у сфері працевлаштування населення. Висвітлено зміни попиту на кваліфікованих фахівців. Визначено, що вимушена внутрішня та трудова міграція в Україні у 2014–2017 рр. є наймасовішою внутрішньою міграцією з часів аварії на Чорнобильській атомній станції 1986 року. За даними Міністерства соціальної політики України в березні 2018 року в країні було зареєстровано близько 1,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Попри продовження війни, окупації та загрози для життя, кількість зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб скорочувалась протягом останніх двох років. Водночас, уряд і громадські організації зазначають постійну й дедалі інтенсивнішу двосторонню міграцію. Визначено основні чинники, які впливають на процес вимушеної міграції: ускладненість гендерного і вікового співвідношення: спостерігається суттєва перевага жінок – 62% ВПО, близько 24% ВПО – працездатні дорослі (з них понад 70% – жінки), 59% ВПО – пенсіонери, 13% – діти і 4% людей з інвалідністю. Наступним визначеним чинником є безробіття – на початку 2018 року 60% мігрантів були безробітними проти 30% 2015 року. За свідченнями Міжнародної організації з міграції, станом на березень 2018 року частка безробітних поміж ВПО становила 48%, де близько 70% працездатних ВПО мають вищу освіту. Доведено, що до категорії внутрішньо переміщених осіб належать близько 3% українців – це найбільша група ВПО в Європі. Але в останні два роки кількість зареєстрованих ВПО і людей, які звертаються по соціальну допомогу, зменшилась. Визначено наявність великого спектру невирішених завдань у галузі соціально-правового захисту вимушеної міграції та необхідність теоретичного осмислення соціально-правових процесів, що відбуваються в сучасній системі соціального захисту біженців і вимушених переселенців; різке збільшення кількості законодавчих та інших нормативних правових актів; тривала відсутність таких життєво важливих законів, які регулювали б соціально-правовий захист біженців і вимушених переселенців.

В статье выяснены масштабы, интенсивность, основные направления и формы внутренней и трудовой миграции населения, которая превратилась в неотъемлемый и важный атрибут социальной реальности современного украинского общества. Исследованы ключевые факторы, которые определяли условия и характер вынужденной внутренней и трудовой миграции в Украине в 2014–2017 гг. Охарактеризованы основные направления вынужденной внутренней и трудовой миграции в условиях усиления конкуренции на рынке труда, военных действий на Донбассе и экономического кризиса. Показано влияние внутренних вынужденных и трудовых миграций на государственную политику в сфере трудоустройства населения. Освещены изменения спроса на квалифицированных специалистов. Определено, что вынужденная внутренняя и трудовая миграция в Украине в 2014–2017 гг. является самой массовой внутренней миграцией со времен аварии на Чернобыльской атомной станции 1986 года. По данным Министерства социальной политики Украины в марте 2018 года в стране было зарегистрировано около 1,5 миллиона внутренне перемещенных лиц (ВПЛ). Несмотря на продолжение войны, оккупации и угрозы для жизни, количество зарегистрированных внутренне перемещенных лиц сокращалась в течение последних двух лет. В то же время, правительство и общественные организации отмечают постоянную и все более интенсивную двустороннюю миграцию. Определены основные факторы, влияющие на процесс вынужденной миграции: усложненность гендерного и возрастного соотношения: наблюдается существенное преобладание женщин – 62% ВПЛ, около 24% ВПЛ – трудоспособные взрослые (из них более 70% – женщины), 59% ВПЛ – пенсионеры, 13 % – дети и 4% людей с инвалидностью. Следующим определенным фактором является безработица – в начале 2018 года 60% мигрантов были безработными против 30% 2015 года. По показаниям Международной организации по миграции, по состоянию на март 2018 года доля безработных среди ВПЛ составляла 48%, где около 70% трудоспособных ВПЛ имеют высшее образование. Доказано, что к категории внутренне перемещенных лиц принадлежат около 3% украинцев – это самая большая группа ВПЛ в Европе. Но в последние два года количество зарегистрированных ВПЛ и людей, которые обращаются за социальной помощью, уменьшилось. Определены наличие большого спектра нерешенных задач в области социально-правовой защиты вынужденной миграции и необходимость теоретического осмысления социально-правовых процессов, происходящих в современной системе социальной защиты беженцев и вынужденных переселенцев; резкое увеличение количества законодательных и иных нормативных правовых актов; длительное отсутствие жизненно важных законов, регулирующих социально-правовую защиту беженцев и вынужденных переселенцев.

The paper provides insights into the scale, intensity, the major trends and forms of internal and labour migration which has become an integral and critical attribute of social realia of modern Ukrainian society. The key factors affecting the settings and nature of forced internal and labor migration in Ukraine in 2014–2017 have been identified along with its essential vectors in the context of increased competition in the labor market, military actions in the Donbas region and the economic crisis. The study reveals the effects from forced internal labor migration on the national employment policy and explores the changes in the demand for qualified professionals. It is specified that forced internal and labor migration in Ukraine over 2014–2017 is the most largescale internal migration since the Chernobyl nuclear power station accident in 1986. According to the Ministry of social policy of Ukraine, there were about 1.5 million of internally displaced persons (IDPs) registered in March 2018. Despite the ongoing war, occupation and life hazard, the number of registered internally displaced persons has decreased in the past two years. However, the government and public organizations mark permanent and increasingly intensified bilateral migration. The key factors affecting the forced migration process are the following: the complexity of gender and age ratio: there is a significant prevalence of women – 62% of IDPs, about 24% of IDPs are able-bodied adults (among them 70% are women), 59% of IDPs are pensioners, 13% children and 4% of people with disabilities. Another specific factor is unemployment – by the beginning of 2018 up to 60% of migrants were unemployed against 30% in 2015. According to the International organization for migration data, as of March 2018, the unemployment rate of IDPs amounted to 48%, with 70% of able-bodied IDPs have higher education. It is demonstrated that about 3% of Ukrainians refer to internally displaced persons which makes the largest group of IDPs in Europe. However, in the last two years the number of registered IDPs and people who apply for social assistance is reduced. A range of unresolved issues in the area of legal social protection of forced migration and the need for a theoretical understanding of the legal social processes in the modern realia of social protection of refugees and internally displaced persons have been discussed, emphasis is put on a dramatic increase in the number of legislative and other normative legal acts, the prolonged absence of the vital laws regulating social and legal protection of refugees and internally displaced persons.