Імперативи сталого розвитку промислових підприємств залізничного транспорту як основа інтенсифікації управління їх економічною поведінкою в умовах неоіндустріальної модернізації

Abstract

У результаті дослідження визначено, що в сучасних умовах більшість промислових підприємств залізничного транспорту знаходяться в стані стагнації через низку причин, серед яких найбіш значущими є: низький рівень інвестування, відсутність тенденцій стійкого економічного зростання, а також неефективний розподіл потенціальних ресурсів. Підкреслюється, що для вирішення цих проблем та стимулювання науково-технологічного і соціально-економічного зростання необхідно сформувати методологічний апарат для аналізу факторів і оцінки можливостей виходу зі стану стагнації та переходу до стану стабільного розвитку, впроваджуючи процес інтенсифікації управління економічною поведінкою підприємств в умовах неоіндустріальної модернізації. Актуальність цього напряму підтверджується тим, що реалізація імперативу сталого науково-технологічного і соціально-економічного розвитку промислових підприємств залізничного транспорту стає більш проблематичною та потребує концептуального обґрунтування вибору стратегічних траєкторій розвитку та визначення потенціальних факторів для стабільного довгострокового виходу з кризового стану. Визначено заходи для досягнення поставлених цілей у вирішенні проблем сталого науково-технологічного і соціально-економічного розвитку промислових підприємств залізничного транспорту. Наведено етапи переходу для досягнення цілей у вирішенні проблем сталого науково-технологічного і соціально-економічного розвитку промислових підприємств залізничного транспорту. Розглянуто стадії концепції сталого розвитку промислових підприємств залізничного транспорту та досліджено економічні моделі сталого розвитку промислових підприємств залізничного транспорту, що є підґрунтям інтенсифікації управління економічною поведінкою підприємств в умовах неоіндустріальної модернізації.

В результате исследования установлено, что в современных условиях большинство промышленных предприятий железнодорожного транспорта находятся в состоянии стагнации в силу целого ряда причин, из которых наиболее значимыми являются: низкий уровень инвестирования, отсутствие тенденций устойчивого экономического роста, а также неэффективное распределение потенциальных ресурсов. Подчёркивается, что для решения этих проблем и стимулирования научно-технологического и социально-экономического роста необходимо сформировать методологический аппарат для анализа факторов и оценки возможностей выхода из состояния стагнации и перехода в состояние стабильного развития, внедряя процесс интенсификации управления экономическим поведением предприятий в условиях неоиндустриальной модернизации. Актуальность данного направления подтверждается тем, что реализация императива устойчивого научно-технологического и социально-экономического развития промышленных предприятий железнодорожного транспорта становится более проблематичной и требует концептуального обоснования выбора стратегических траекторий развития и определения потенциальных факторов для стабильного долгосрочного выхода из кризисного состояния. Определены мероприятия для достижения поставленных целей в решении проблем устойчивого научно-технологического и социально-экономического развития промышленных предприятий железнодорожного транспорта. Представлены этапы перехода для достижения целей в решении проблем устойчивого научно-технологического и социально-экономического развития промышленных предприятий железнодорожного транспорта. Рассмотрены стадии концепции устойчивого развития промышленных предприятий железнодорожного транспорта и исследованы экономические модели устойчивого развития промышленных предприятий железнодорожного транспорта, что является основой интенсификации управления экономическим поведением предприятий в условиях неоиндустриальной модернизации.

The research findings have revealed that in modern realia, most of industrial enterprises of railway transport are facing a phase of stagnation through a range of factors, the most essential of them are: low investment level, lack of sustainable economic growth trends as well as ineffective resource allocation. It is argued that to address the above issues and boost scientific, technological and socioeconomic growth, there is a critical need to build a methodological framework for assessing factors and possibilities of overcoming stagnation and transitioning to sustainable development by implementing intensification of economic behavior management in the context of neoindustrial modernization. The imperative for sustainable scientific, technological and socioeconomic development of industrial enterprises of railway transport offers new challenges and triggers a design of a new conceptual framework to select strategic development trajectories and identify critical factors for long-term crisis recovery – all that supports the relevance of the research. To attain the goals set, the study has identified measures to address the issues of sustainable scientific, technological and socioeconomic development of industrial enterprises of railway transport along with considering the stages in the process of achieving the research agenda. The findings also explore the stages of the sustainable development concept for railway transport enterprises and present economic models of sustainable development of industrial enterprises of railway transport to intensify enterprise economic behavior management in the context of neoindustrial modernization.