Вплив режиму термооброблення на особливості локальної корозії нержавіючої сталі 08Х18Н10 у водному середовищі

Abstract

Мета роботи – встановлення впливу термічного оброблення на опірність корозійному розтріскуванню нержавіючої сталі аустенітного класу 08Х18Н10 у водному середовищі та особливості локальної корозії. Застосовували стандартні методики: випробування стійкості проти пітингової, міжкристалітної корозії та корозійного розтріскування, метод спектрального аналізу, оптична металографія. Вивчено вплив двох режимів термооброблення на чутливість нержавіючої сталі 08Х18Н10 аустенітного класу до локальних видів корозії: корозійного розтріскування, пітингової, міжкристалітної. Встановлено, що при термічному обробленні в інтервалі температур від 860 до 970 °С в деякій мірі підвищується опірність корозійному розтріскуванню порівняно зі зразками у вихідному стані, але відбувається утворення карбідів хрому по границях аустенітних зерен, що спричиняє міжкристалітну корозію та знижує пітингостійкість. Підвищення температури термічного оброблення до (910-1080) °С забезпечує задовільну опірність корозійному розтріскуванню, не викликає міжкристалітної корозії та не погіршує тривкість проти пітингової корозії. Оскільки тривкість виробу в цілому буде визначатися стійкістю проти того виду локального руйнування, до якого виявляється найменша стійкість, термооброблення за температyр (910-1080) °С визначено раціональним. За результатами комплексного дослідження отримані дані щодо впливу режимів термооброблення на стійкість нержавіючої сталі аустенітного класу 08Х18Н10 проти локальних видів корозії: корозійного розтріскування, пітингової та міжкристалітної корозії. Встановлено, що стійкість виробів зі сталі 08Х18Н10 у водному середовищі в цілому буде визначатися опірністю проти того виду локального руйнування, до якого сталь найменш стійка. За результатами досліджень обґрунтовано режим термічного оброблення гофрованої труби з нержавіючої сталі аустенітного класу 08Х18Н10, застосування якого забезпечує задовільну опірність корозійному розтріскуванню у воді та не погіршує стійкість проти міжкристалітної та пітингової корозії.

Цель работы – исследование влияния термообработки на устойчивость коррозионному растрескиванию нержавеющей стали 08Х18Н10 в водной среде и особенностей локальной коррозии. Применяли стандартные методики: испытания устойчивости против питтинговой, межкристаллитной коррозии и коррозионного растрескивания, метод спектрального анализа, оптическая металлография. Изучено влияние двух режимов термообработки на чувствительность нержавеющей стали 08Х18Н10 к локальным видам коррозии: коррозионного растрескивания, питтинговой, межкристаллитной. Установлено, что при термообработке в интервале температур от 860 до 970 °С в некоторой степени повышается сопротивляемость коррозионному растрескиванию по сравнению с образцом в исходном состоянии, но происходит образование карбидов хрома по границам аустенитных зерен, что вызывает межкристаллитную коррозию и снижает питтингоустойчивость. Повышение температуры термообработки до (910-1080) °С обеспечивает удовлетворительную устойчивость коррозионному растрескиванию, не вызывает межкристаллитной коррозии и не ухудшает устойчивость против питтинговой коррозии. Поскольку работоспособность изделия в целом будет определяться стойкостью против того вида локального разрушения, к которому наблюдается наименьшая сопротивляемость, термообработка при температуре (910-1080) °С является рационольной. По результатам комплексного исследования получены данные о влиянии режимов термообработки на устойчивость нержавеющей стали против локальных видов коррозии: коррозионного растрескивания, питтинговой, межкристаллитной. Устойчивость изделия из стали 08Х18Н10 в водной среде в целом будет определяться сопротивляемостью против того вида локального разрушения, к которому сталь наименее устойчива. По результатам исследований обоснован режим термообработки гофрированной трубы из нержавеющей стали 08Х18Н10, применение которого обеспечивает удовлетворительную устойчивость коррозионному растрескиванию в воде и не ухудшает стойкость против межкристаллитной и питтинговой корозии.

Establishment of the effect of heat treatment on the corrosion resistance of 08H18N10 stainless steel of austenitic class in an aqueous medium and peculiarities of local corrosion. Standard methods were used: resistance testing against pitting and intergranular corrosion and corrosion cracking, spectral analysis method, optical metallography. The influence of two modes of heat treatment on the sensitivity of 08H18N10 stainless steel of austenitic class to local types of corrosion: corrosion cracking, pitting and intergranular corrosion was investigated. It was found that heat treatment in the temperature range from 860 to 970 °C in some extent increases the resistance against corrosion cracking compared to the sample in the initial state, but the formation of chromium carbides at the boundaries of austenitic grains, which causes intergranular corrosion and reduces pitting resistance are take place. Increasing the heat treatment temperature to (910-1080) °C provides satisfactory resistance to corrosion cracking, does not cause intergranular corrosion and does not impair the resistance to pitting. According to the results of a complex study, data on the influence of heat treatment regimes on the resistance of stainless steel against local corrosion such as: corrosion cracking, pitting and intergranular corrosion were obtained. The stability of the manufactures made of 08H18N10 steel in the aqueous medium as a whole will be determined by the resistance against that type of local destruction to which the steel is least resistant. Since the endurance of the product as a whole will be determined by the resistance to the such type of local destruction to which the least resistance is found, heat treatment at a temperature of (910-1080) °C is determined to be rational. According to the research results, the heat treatment regime of corrugated pipe of stainless steel 08H18N10, using of which provides satisfactory resistance against corrosion cracking in water and does not impair the resistance against intergranular and pitting corrosion is substantiated.