Художньо-образне та змістовне втілення народних традицій в українському театрі початку ХХ століття (за матеріалами журналу "Нове мистецтво")

Abstract

Метою дослідження є виявлення відображення народних традицій у сценографії 1920-х рр. на прикладі двох театральних вистав: "Сава Чалий" (театр "Березіль", м. Харків, 1927 р.) та "Сорочинський ярмарок" (Державна Українська Опера, м. Київ, 1925 р.) на основі архівних видань журналу "Нове мистецтво" (Харків, 1925–1928 рр.). Методологічною основою дослідження є системний підхід, методи синтезу, узагальнення, порівняльно-історичного та мистецтвознавчого аналізу. Розглянуто архівні випуски тижневика "Нове мистецтво" та підтверджено, що у театральній творчості початку XX ст. народні традиції займали помітне місце, були джерелом натхнення художників-сценографів, композиторів, акторів та ін. Окреслено вагоме місце журналу "Нове мистецтво" як основного джерела висвітлення мистецьких подій в Україні. На основі випусків журналу проаналізовано публікації і фотоматеріали сценографії вистав "Сава Чалий" (театр "Березіль", м. Харків, 1927 р.) та "Сорочинський ярмарок" (Державна Українська Опера, м. Київ, 1925 р.). Проаналізовано образи і елементи українського народного мистецтва у зазначених театральних виставах. Наголошено, що використання народних традицій в сценографії є своєрідним концентрованим виявом та гарантією збереження етнокультурних проявів у тогочасному театральному середовищі. Наукова новизна полягає у виявленні специфіки використання народних традицій та етнічних елементів в сценографії 1920-х років, у введенні у науковий обіг матеріалів тижневика "Нове мистецтво", що висвітлюють застосування народних традицій режисерами, художниками-сценографами, акторами. Матеріали дослідження можуть бути корисними у процесі вивчення історії української сценографії; аналіз мистецького доробку художників-сценографів та провідних митців театру ХХ ст. є необхідним для збагачення творчих підходів новітньої української сценографії.

Цель исследования – выявление отображения народных традиций в сценографии 1920-х гг. на примере двух театральных спектаклей: "Сава Чалый" (театр "Березиль", г. Харьков, 1927 г.) и "Сорочинская ярмарка" (Государственная Украинская Опера, г. Киев, 1925 г.) на основании архивных изданий журнала "Новое искусство" (Харьков, 1925-1928 гг.). Методологическим основанием исследования является системный подход, методы синтеза, обобщения, сравнительно-исторического и искусствоведческого анализа. Рассмотрено архивные выпуски еженедельника "Новое искусство" и подтверждено, что в театральном творчестве начала ХХ века народные традиции занимали заметное место, были источником вдохновения художников-стенографов, композиторов, артистов и т.д. Очерчено важное место журнала "Новое искусство" как основного источника освещения художественных событий в Украине. На основании выпусков журнала проанализированы публикации и фотоматериалы сценографии спектаклей "Сава Чалый" (театр "Березиль", г. Харьков, 1927 г.) и "Сорочинская ярмарка" (Государственная Украинская Опера, г. Киев, 1925 г.) Проанализированы образы и элементы украинского народного искусства в указанных театральных спектаклях. Отмечено, что использование народных традиций в сценографии является своеобразным концентрированным проявлением и гарантией сохранения этнокультурных проявлений в тогдашней театральной среде. Научная новизна заключается в выявлении специфики использования народных традиций и этнических элементов в сценографии 1920-х годов, в ведении в научный обиход материалов еженедельника "Новое искусство", которые освещают применение народных традиций режиссёрами, художниками-сценографами, артистами. Материалы исследования могут быть полезными в процессе выявления истории украинской сценографии; анализ художественного наследия художников-сценографов в ведущих театрах ХХ века является необходимым для обогащения творческих подходов новейшей украинской сценографии.

The purpose to demonstrate the implementation of folk traditions in the 1920s scenography on the example of two theatrical performances: “Sava Chaly” (Theatre “Berezil,” Kharkiv, 1927) and “The Fair at Sorochyntsi” (State Ukrainian Opera, Kyiv, 1925) based on the materials of the archival editions of the “New Art” journal (Kharkiv, 1925-1928). The methodological basis of the study is a systematic approach, methods of synthesis, generalization, comparative historical and art history analysis. The review of the archival issues of the weekly “New Art” journal allowed to confirm that folk traditions played a prominent role in theatre art at the beginning of the XX century and served as a source of inspiration for scenographers, composers, performers etc. The study indicates the importance of the “New Art” journal as a primary source of information on the cultural events in Ukraine. Based on its issues, the study analyses the publications and photo materials on the scenography of the “Sava Chaly” (Theatre “Berezil,” Kharkiv, 1927) and “The Fair at Sorochyntsi” (State Ukrainian Opera, Kyiv, 1925) performances. The elements of Ukrainian folk art in these performances were emphasised. It is noted that evocation of the folk traditions in the scenography was both a showcase and a guarantee of the preservation of the ethnocultural phenomena in the theatrical environment of the period. The novelty of the study is the identification of the specifics of the use of folk traditions and ethnic elements in the scenography of the 1920s, as well as the introduction into the scientific discourse of the “New Art” journal's issues, which offer materials on the implementation of the folk traditions by directors, stage designers and performers. The study can be useful for research of the history of Ukrainian scenography; the analysis of the artistic heritage of stage designers of the XX century's leading theatres is vital for enriching the modern Ukrainian stage design.