Соціальна відповідальність закладів вищої освіти як чинник розвитку в умовах структурно-інноваційних перетворень

Abstract

У статті наголошується на необхідності адаптації функціонування закладів вищої освіти до умов глобально-інституційних перетворень, що пов’язано, насамперед, із сучасними тенденціями розвитку економіки. Діяльність будь-якого закладу вищої освіти спирається на готовність суспільства до розвитку такого роду діяльності. Для забезпечення постійної громадської підтримки університети мають здійснювати певні соціальні заходи (фінансування благодійних проєктів, соціальний захист працівників, турбота про стан екології тощо), а також інформувати про таку діяльність суспільство, тим самим підкреслюючи свою соціальну значущість. Гіпотеза дослідження представлена твердженням про те, що інституціоналізація соціальної відповідальності закладу вищої освіти має являти процес формалізації соціально-економічних відносин, що характеризується поступовим переходом від неформальних відносин і безсистемних (неорганізованих) взаємодій між суб'єктами інституту до формалізованих відносин із чітко організованою структурою, ієрархією і регламентацією взаємозв'язків. Метою дослідження є визначення ролі соціальної відповідальності закладів вищої освіти як чинника розвитку в умовах структурно-інноваційних перетворень. Для вирішення поставлених завдань застосовано такі наукові методи: еволюційний метод, історико-системний підхід, аналіз і синтез, методи індукції і дедукції – для дослідження понятійного апарату; інституційний підхід – для вдосконалення ієрархічної структури й змісту елементів соціальної відповідальності закладів вищої освіти. Визначено сутність інституціонального підходу і особливостей його застосування до дослідження соціальної відповідальності закладів вищої освіти, вдосконалено ієрархічну структуру й зміст елементів інституту соціальної відповідальності закладів вищої освіти. Доведено, що визначені засади ієрархічної структури соціальної відповідальності закладів вищої освіти спрямовані на формування норм поведінки в інноваційно-освітньому середовищі, що задовольнятиме інтереси всіх стейкхолдерів у системі вищої освіти.

В статье отмечается необходимость адаптации функционирования учреждений высшего образования к условиям глобально-институциональных преобразований, что связано, прежде всего, с современными тенденциями развития экономики. Деятельность любого учреждения высшего образования опирается на готовность общества к развитию такого рода деятельности. Для обеспечения постоянной общественной поддержки, университетам необходимо осуществлять определённые социальные мероприятия (финансирование благотворительных проектов, социальная защита работников, забота о состоянии экологии), а также информировать о такой деятельности общество, тем самым подчёркивая свою значимость. Гипотезой исследования является утверждение о том, что институционализация социальной ответственности заведения высшего образования должна представлять процесс формализации социально-экономических отношений, характеризующийся постепенным переходом от неформальных отношений и бессистемных (неорганизованных) взаимодействий между субъектами института к формализованным отношениям с чётко организованной структурой, иерархией и регламентацией взаимосвязей. Цель исследования состоит в определении роли социальной ответственности высших учебных заведений как фактора развития в условиях структурно-инновационных преобразований. Для решений поставленных задач применены следующие научные методы: эволюционный метод, историко-системный подход, анализ и синтез, методы индукции и дедукции – для исследования понятийного аппарата; институциональный подход – для совершенствования иерархической структуры и содержания элементов социальной ответственности высших учебных заведений. Доказано, что сформулированные принципы иерархической структуры социальной ответственности высшего образования направлены на формирование норм поведения в инновационно-образовательной среде, которые будут отвечать интересам всех стейкхолдеров в системе высшего образования.

A special research focus is put on the critical need to adapt performance of higher education institutions to the specifics of global-institutional transformations associated in the first place with modern economic development trends. The core of any higher education institution activities relies upon the readiness of society to develop this kind of activity. To gain strong public support, universities should perform certain social activities (community project funding, provide social protection for employees, caring for the environment, etc.), along with informing society about such activities, thus emphasizing their importance. The research hypothesis is represented by a statement that institutionalization of social responsibility of higher education institutions should be transformed into a process of formalization of socioeconomic relationships which are characterized by a gradual transition from informal links and chaotic (unorganized) interactions between universities to formalized relationship patterns with a clearly organized structure, hierarchy and a regulatory framework. The purpose of this study is to determine the role of social responsibility of higher education institutions as a powerful driver in boosting structural innovative transformations. To attain the objectives set, the following research methods have been employed: an evolutionary method, historical and systemic approach, analysis and synthesis, induction and deduction techniques – to render explicit concept definitions; an institutional approach – to enhance the hierarchical structure and content of the elements of social responsibility of higher educational institutions. The findings have revealed the nature of the institutional approach and the specifics of its application to explore social responsibility of higher education institutions. In addition, an improved hierarchy and the content of social responsibility structural elements have been suggested for higher education institutions. It is argued that the developed principles of the hierarchical structure of social responsibility of higher education institutions will contribute to shaping robust behavioural patterns within the innovative educational paradigm that meet the demands of all stakeholders in the higher education system.