Аналіз наслідків психологічних травм, переданих через покоління, на емоційне і психічне здоров'я дітей та онуків

Abstract

У статті виявлено, що протягом життя кількох українських поколінь практично безперервно впливали два виключно потужні за своїми катастрофічними наслідками чинники: психічна травма і трансгенераційна передача психотравмуючого досвіду. Тривалий емоційний розрив у кількох поколіннях зазвичай спричиняв утворення емоційних, соціальних чи фізичних симптомів в деяких представників наступних поколінь. Це дає нам можливість припустити, що якщо у клієнта в попередніх сімейних поколіннях стався емоційний розрив між членами сім'ї (арешт, репресії, розкуркулювання, смерті), то, можливо, частина його проблем пов'язана саме з трансгенераційною передачею травми, з не пережитим болем втрати кимось з його предків. Конкретизовано моделі витлумачення трансгенераційної травми. Перша концепція ґрунтується на соціально-когнітивній теорії навчання. Друга модель опирається на теорії екологічних систем. Третя модель відноситься до вторинної (вікарної) травми, яка виникає через сильне співчуття до жертв та втягнення в їхній травматичний досвід. Четверта модель ґрунтується на теорії прив'язаності та базується на дослідженнях Д. Бар-Она та інших вчених. П'ята модель базується на теорії руйнувальних припущень, в якій травма руйнує або "розбиває на частини" фундаментальне припущення людини про те, що світ є доброзичливим, а сама вона є вартісною. Дослідження щодо виявлення ролі сімейної історії (трансгенераційного фактора) у рівні особистісної тривожності та психологічного благополуччя особистості засвідчило, що порушений емоційний зв'язок із родом, а також відсутність поінформованості про події життя попереднього покоління ведуть до підвищення особистісної тривожності та зниження рівня психологічного благополуччя. Інтерес становить дослідження, проведене з метою вивчення специфіки впливу трансгенераційної травми на життєву перспективу особистості. Воно показало ступінь впливу поінформованості про події життя попереднього покоління на зниження психічного благополуччя, а також те, що чим менше учасники дослідження бачили подібності або збіги у власній долі та подіях свого життя з долею своїх предків, які пережили травму геноциду або постраждали від репресій, тим частіше в них з'являлися: нав'язливі почуття, образи та/або думки, пов'язані з можливою дією травми; симптоми уникнення та/або пом'якшення переживань, пов'язаних з можливим впливом травмуючої події; злість, дратівливість, гіпертрофована реакція переляку, труднощі з концентрацією уваги, психофізіологічне збудження і безсоння, пов'язані з впливом події, що травмує.

The article revealed that during the lifetime of several Ukrainian generations, two extremely powerful factors with catastrophic consequences had an almost continuous influence: mental trauma and transgenerational transmission of psycho-traumatic experiences. A prolonged emotional gap over several generations usually resulted in the formation of emotional, social, or physical symptoms in some members of the next generation. This gives us the opportunity to assume that if the client had an emotional break between family members in previous family generations (arrest, repression, ostracism, death), then perhaps part of his problems is related to the transgenerational transmission of trauma, with no experienced pain of loss by one of his ancestors. The models of interpretation of transgenerational trauma are specified. The first model is based on A. Bandura's social-cognitive theory of learning (transmission of behavior and outlook through observation without critical evaluation of traumatic events). The second model is based on the theory of ecological systems of U. Bronfenbrenner (changes in behavior and beliefs are transmitted from generation to generation through social and cultural systems, such as the family (microsystem) or community (ecosystem)). The third pattern refers to secondary (vicarious) trauma, which arises from strong empathy for victims and immersion in their traumatic experiences. The fourth model is based on attachment theory and is based on the work of D. Bar-On and others.According to this model, genocide survivors may be reluctant to talk about their traumatic experiences to their offspring, but they may display the effects of the trauma through their behavior and attitudes toward children. As a result, children may develop disorganized attachment patterns and problem behaviors. The fifth model is based on the theory of shattered assumptions, in which the trauma destroys or "fragments" a person's fundamental assumption that the world is benevolent and that she is valuable. Research on identifying the role of family history (transgenerational factor) in the level of personal anxiety and psychological well-being of an individual proved that a broken emotional connection with the family, as well as a lack of awareness about the events of the life of the previous generation, lead to an increase in personal anxiety and a decrease in the level of psychological well-being. Of interest is the study conducted to study the specifics of the impact of transgenerational trauma on the life perspective of an individual.It showed the degree of influence of awareness about the events of the life of the previous generation on the decline of mental well-being, and also that the less the participants of the study saw similarities or coincidences in their own fate and events in their lives with the fate of their ancestors who survived the trauma of genocide or suffered from repression, the more more often they had: obsessive feelings, images and/or thoughts related to the possible effect of the trauma; symptoms of avoidance and/or mitigation of experiences associated with the possible impact of a traumatic event; anger, irritability, hypertrophied startle response, difficulty concentrating, psychophysiological agitation and insomnia associated with the impact of a traumatic event.