Музей і політика: «нормалізація» окупації України в російській музейній сфері

Abstract

Статтю присвячено аналізу механізмів легітимізації окупації України з боку Російської Федерації через музейну політику, виставкову діяльність та законодавче регулювання у сфері культури. Продемонстровано, як російські музеї — від центральних установ у Москві до регіональних, у тому числі на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України, — беруть участь у процесі апропріації української культурної спадщини та формуванні наративів, що «нормалізують» війну й окупацію. На прикладах різних проєктів показано, що виставкові (візуальні і текстові) стратегії російських музеїв та поведінка музейників спрямовані на виправдання війни, викривлення історичної пам’яті та інтеграцію української культури у «єдиний російський простір». У статті простежено нормативно-правові аспекти, зокрема закони РФ, які закріплюють викрадені українські культурні артефакти в Музейному фонді Росії й тим створюють юридичні перешкоди подальшій реституції. Підкреслено, що музейна сфера Росії є частиною державної політики та використовується як інструмент під час загарбницької війни. Дослідження поєднує підходи постколоніальної критики, політики пам’яті та культурної дипломатії та демонструє, що процес «нормалізації» окупації охоплює військову, політичну та символічно-культурну площини.