Впровадження принципів академічної доброчесності: засоби філології задля розвитку компетентності критичного мислення

Abstract

Спотворення фактів у науковій царині та навмисне поширення омани і псевдознань вийшли на новий рівень. Плата за відсталість мислення чи невідповідність загальним тенденціям світового прогресу є різною на кожному етапі розвитку людства, як видно з історичних прикладів, проте вона ніколи не буває замалою. Зараз, у ХХІ сторіччі, в парадоксальну епоху сталої розбудови та не менш стійкого занепаду, цю розплату та спокуту як ніколи відчувають на собі українці в усіх сферах життя, всебічно намагаючись подолати та мінімізувати негативні наслідки минулого та його відлуння у сьогоденні. Сучасні наукові галузі тяжіють до об’єднання та взаємопроникнення, створюючи перспективні міжпредметні зв’язки. Філологія, котра накопичила багату систему специфічних знань для розуміння слова у найширшому його тлумаченні, традиційно вивчає на основі змістовного, мовного і стилістичного аналізу певних текстів культуру суспільств. Такий енциклопедичний предмет дослідження філології, первісно розширений майже до безкінечності, часто перетворює його чи власне її саму на знаряддя боротьби світоглядів чи навіть на політичну зброю в історії. Оскільки ця наука вивчає інформаційний продукт, створений людиною для досягнення різноманітних цілей, філологія в її теперішньому соціокультурному вимірі дозволяє втілити синергетичний підхід задля гармонізації й органічного поєднання типів наукового мислення взагалі, а також академічної та університетської науки зокрема в ім’я гуманістичних ідеалів. Дослідницька проблема є такою: по-перше, знайти та описати семантичні механізми створення з позиції автора та сприйняття з позиції реципієнта текстів задля досягнення того чи іншого ефекту (естетичного, прагматичного тощо); по-друге, розробити алгоритми опору небажаним чи шкідливим впливам на свідомість особи текстів, котрі можна умовно охарактеризувати «патогенними» певному суспільному колу; і по-третє, вилучити та поширити серед студентської молоді ознаки істинності універсального пізнання, що дозволяють відокремити його від хибних псевдонаукових теорій. Успішне вирішення низки поставлених завдань дозволить наблизитися до таксономії семантичних ознак текстів, створених чи таких, що розгортуються під час спілкування, з потрібною метою; визначити правила, за дотриманням яких досягається очікуваний ефект; допоможе сприяти розвитку критичного мислення майбутніх науковців (що позитивно відіб’ється на розвитку вищої освіти та її здобувачах в цілому), озброїти їх критеріями істинності наукових ідей з позиції філології.