Аналіз системних властивостей галузевих кластерів у контексті розвитку урбаністичної інфраструктури

Abstract

У статті визначено основні властивості, характерні для діяльності галузевих кластерів з позиції системного підходу, зокрема, це цілісність, що припускає адаптивність властивостей елементів, тобто неспівставність властивостей системи в цілому та суми властивостей усіх елементів цієї системи. У галузевих кластерах властивість цілісності проявляється в певних економічних і фінансових аспектах. Системний принцип інтегративності також є одним з основних для формування та управління галузевим кластером. Міра інтегративності системи визначається наявністю і величиною системоутворюючих або системоохоронних чинників. Ця сукупність стимулюючих системоутворюючих чинників підвищує інноваційний розвиток у межах кластера. При оцінці ступеня дії принципу інтегративності було використано такі діаметрально протилежні властивості, як «прогресуюча факторизація» (прагнення системи до стану з усе більш незалежними елементами) і «прогресуюча систематизація» (прагнення системи до зменшення самостійності елементів і пошуку нових ефектів синергії). Доведено, що збільшення прогресуючої факторизації призводить до зменшення потенціалу системоутворюючих чинників; наявність прогресуючої систематизації обумовлює концентрацію підприємств у кластері, і відповідно, інтенсифікацію конкурентної боротьби за допомогою інновацій. Разом з принципом інтегративності було оцінено здатність системи до самоорганізації та саморозвитку, що дало змогу з’ясувати той факт, що постійна зміна структури, корекція завдань системи відповідно до умов зовнішньої дії, що змінюються, утворюють механізм адаптації системи, який служить проявом здатності до самоорганізації. Механізм адаптації базується на таких елементах самоорганізації, як диференціація (прагнення системи до структурної і функціональної різноманітності елементів з метою забезпечення вирішення виникаючих протиріч і пристосування до умов, що змінюються) і лабільність (рухливість функцій при збереженні стійкості структури системи), що охоплюють ієрархічну структуру управління. Доведено, що на державному рівні передусім необхідно створювати інститути розвитку урбаністичної інфраструктури як найбільш доцільні інноваційно-технологічні центри, які можуть виступити точками зростання або подібних до них за функціональними властивостями інститутів розвитку національної інноваційної інфраструктури, навколо яких у міру розвитку будуть самостійно формуватимуться кластери в різних галузевих сегментах. Обґрунтовано, що в рамках інноваційних галузевих кластерів має бути присутньою дослідно-експериментальна інфраструктура, за допомогою якої інновації готуються до впровадження в промислове виробництво. Дослідно-експериментальна інфраструктура притягує до кластера нових носіїв інновацій, за якими приходять нові інвестори, стратегічні партнери, постачальники матеріалів, комплектуючих і супутніх послуг, тобто дослідно-експериментальна інфраструктура – основа для встановлення системних зв'язків в кластері, що забезпечує прискорену передачу інтелектуального ресурсу в реальний сектор економіки.

В статье определены основные свойства, характерные для деятельности отраслевых кластеров с позиции системного подхода, в частности это целостность, которая предполагает адаптивность свойств элементов, то есть несопоставимость свойств системы в целом и суммы свойств всех элементов этой системы. В отраслевых кластерах свойство целостности проявляется в определенных экономических и финансовых аспектах. Системный принцип интегративности также является одним из основных для формирования и управления отраслевым кластером. Мера интегративности системы определяется наличием и величиной системообразующих или системоохранительных факторов. Эта совокупность стимулирующих системообразующих факторов повышает инновационное развитие в рамках кластера. При оценке степени воздействия принципа интегративности были использованы такие диаметрально противоположные свойства, как «прогрессирующая факторизация» (стремление системы к состоянию со все более независимыми элементами) и «прогрессирующая систематизация» (стремление системы к уменьшению самостоятельности элементов и поиска новых эффектов синергии). Увеличение прогрессирующей факторизации приводит к уменьшению потенциала системообразующих факторов; наличие прогрессирующей систематизации обусловливает концентрацию предприятий в кластере, и соответственно, интенсификацию конкурентной борьбы с помощью инноваций. Вместе с принципом интегративности оценено способность системы к самоорганизации и саморазвитию, что позволило выяснить тот факт, что постоянная смена структуры, коррекция задач системы в соответствии с постоянно изменяющимися условиями внешнего воздействия образуют механизм адаптации системы, который служит проявлением способности к самоорганизации. Механизм адаптации базируется на таких элементах самоорганизации, как дифференциация (стремление системы к структурному и функциональному разнообразию элементов с целью обеспечения решения возникающих противоречий и приспособления к меняющимся условиям) и лабильность (подвижность функций при сохранении устойчивости структуры системы), в который входит иерархическая структура управления. Доказано, что на государственном уровне необходимо в первую очередь создавать институты развития урбанистической инфраструктуры как наиболее целесообразные инновационно-технологические центры, которые могут выступить точками роста или подобных по функциональным свойствам институтов развития национальной инновационной инфраструктуры, вокруг которых по мере развития будут формироваться кластеры в различных отраслевых сегментах. Обосновано, что в рамках инновационных отраслевых кластеров должна присутствовать опытно-экспериментальная инфраструктура, с помощью которой инновации готовятся к внедрению в промышленное производство. Опытно-экспериментальная инфраструктура притягивает к кластеру новых носителей инноваций, по которым приходят новые инвесторы, стратегические партнеры, поставщики материалов, комплектующих и сопутствующих услуг, то есть опытно-экспериментальная инфраструктура – основа для установления системных связей в кластере, обеспечивает ускоренную передачу интеллектуального ресурса в реальный сектор экономики.

The paper offers insights into the major properties of industry clusters from the systemic approach perspectives, in particular it refers to integrity which suggests the adaptability of the elements properties, that is, the disparity between the overall system properties and the sum of properties of the system building elements. In industry clusters the integrity manifests itself in certain economic and financial aspects. The systemic principle of integrity is fundamental to the formation and management of an industry cluster. The degree of system integrity is determined by the occurrence and significance of its backbone factors. This array of driving systemic factors contributes to boosting the innovation and development within the cluster framework.). When assessing the effects of the integrity principle, the following diametrically opposed properties as progressive factorization (the system approaching a status with more independent elements) and progressive systematization (the tendency of the system to reduce the autonomy of its elements and search for new synergistic effects) have been employed. The increase in progressive factorization reduces the systemic factors capacity, whereas the occurrence of progressive systematization leads to the concentration of businesses in the cluster and thus the intensification of competition through innovation. Along with the principle of integrity the system ability to self-organization and selfdevelopment has been evaluated that revealed that on-going organizational change and the system updates to respond to changing external environment and its impact factors gradually contribute to building an adaptation mechanism which ensures the ability to self-organization. The adaptation mechanism is based on such self-organization elements as differentiation (the tendency of the system to the structural and functional diversity of its building elements to manage the contradictions and adapt to changing environment) and volatility (maintaining mobility functions under the system structure sustainability) which includes management hierarchical structure. Rational is provided that at the government level, a priority should be given to the creation of institutions for urban infrastructure development, as the most appropriate innovation and technological centres, which can act as growth points or similar institutions for the national innovation infrastructure development which will enhance cluster formation in different industry segments. Evidence has been provided that innovative industry clusters must involve testing and experimental infrastructure to facilitate innovation implementation into manufacturing. This testing and experimental infrastructure will attract new innovation bearers to the cluster, thus becoming a channel to bring in new investors, strategic partners, suppliers, support industries and related services, that is, experimental infrastructure is the basis for building systemic relationships in a cluster to provide fast transfer of intellectual assets into the real sector of the economy.