Декор народного вбрання Опілля: техніки виконання

Abstract

У статті аналізуються техніки виконання декору народного вбрання Опілля останньої третини ХІХ – першої половини ХХ ст. на основі збережених музейних пам’яток, архівних, історіографічних та польових джерел. Використано системний підхід до обраного об'єкту дослідження, формальний та мистецтвознавчий аналізи, які дозволи найбільш повно виявити особливості декору, виконаного різними техніками. Відповідно до принципів нанесення, техніки поділяються на: структурні – ті, які виконують оздоблення матеріалу, деталі виробу, чи самого виробу у процесі його створення та поверхневі, за допомогою яких декор наноситься на вже готовий матеріал, деталь чи виріб. До першої групи зараховуємо техніки ткацтва, плетіння та в'язання, до другої – вибійку, вишивку, аплікацію. Першій групі у народному вбранні Опілля притаманний тісний зв'язок між фактурою та декором, у ній переважають нюансні співвідношення. Для другої групи більш характерні контрастні співставлення основи та оздоби, яка виділяється об'ємом, фактурою, кольором. Орнаменти виконані вибійкою та аплікацією, розміщувались на поверхні матеріалу. Прийоми вишивки дозволяли створювати орнаментальні композиції на різних рівнях: на поверхні матеріалу, у структурі полотна та модифікуючи його. Наукова новизна полягає у тому, що при аналізі технік виконання декору, акцент зміщено із технічних аспектів на пластичне та художнє їх значення у комплексі народного вбрання Опілля. Такий підхід дозволяє глибше переосмислити принципи створення ансамблю народного вбрання, що, у свою чергу, сприяє використанню отриманих знань у сучасному моделюванні одягу при наданні йому етнічного колориту.

В статье анализируются техники исполнения декора народной одежды Ополья последней трети ХІХ – первой половины ХХ вв. на основе сохраненных музейных предметов, архивных, историографических и полевых источников. Использовано системный подход к избранному объекту исследования, формальный и искусствоведческий анализы, которые позволили наиболее всесторонне выявить особенности декора, исполненного разными техниками. В соответствии с принципами нанесения, техники делятся на: структурные – украшают ткань, деталь или изделие в процессе их создания и поверхностные, при помощи которых декор наносится на уже готовую ткань, деталь или изделие. К первой группе засчитываем техники ткачества, плетения и вязания, ко второму – выбойку, вышивку, аппликацию. Первой группе в народной одежде Ополья свойственна тесная связь между фактурой и декором, в ней преобладают нюансные соотношения. Для второй группы характерны контрастные соотношения основы и украшения, которое ввыделяется при помощи объема, фактуры, цвета. Орнаменты, нанесенные при помощи выбойки и аппликации, были размещены на поверхности ткани, тогда как приемы вышивки позволяли создавать орнаментальные композиции на разных уровнях: на поверхности полотна, в его структуре, изменяя и модифицируя его. Научная новизна заключается в том, что при анализе техник исполнения декора акцент исследования смещен с технических аспектов на пластическое и художественное их значение в комплексе народной одежды Ополья. Такой подход позволяет глубже переосмыслить принципы создания ансамбля народной одежды, что, в свою очередь, способствует использованию полученных знаний в современном проектировании одежды для придания ей этнического колорита.

In the paper décor creation techniques of Opillia folk costume of the last third of the XIX – the first half of the XX centuries based on items from Ukrainian and foreign museums, literary, achieve and field sources are analyzed. A systematic approach to the chosen object, formal and art methods of analysis are used. It is permit the most fully to reveal the décor features created by different techniques. The author selects two groups of techniques according to principles of creation décor. The first one is the structural group with techniques which decorate the fabrics, the detail or item in the creating process. The second one is the facial group with techniques which decorate the finished fabrics, the detail or item. To the first group the weaving, the sprang and the knit and the second one the fabrics print, the embroidery and the applique are included. For the first group in the Opillia folk costume the close connection between texture and décor as well as nuances ratio is characterized. For the second grope the more contrasting comparison of the base and the décor which is allocated by volume, texture and color is characterized. Printed and appliqued ornaments were placed on the top of fabrics. The embroidery techniques allow create ornamental compositions on different levels: on the fabric facial, in the structure of the fabrics and modifying the last one. Originality is in the shifting emphasis of study from the technical aspects of the décor creation to its artistic significant in the Opillia folk costume as a unite complex. This way allows deeper rethink the creation principles of the folk costume ensemble. It is helps to the knowledge use in the modern modeling of the clothes to add them the ethnic coloration.