Smart growth progress in European Union: a cohesion approach

Abstract

Питання економічного розвитку і соціально-економічної згуртованості завжди були об'єктом активних наукових досліджень. Особливо ця проблематика привернула увагу після розширення ЄС в 2004 році і Великої рецесії 2007-2009 років. Після зазначених вище подій економічне зростання в ЄС сповільнилося, a відмінності між країнами і регіонами ЄС стали збільшуватися. У відповідь на ці виклики було запропоновано стратегію «Європa 2020», в якій «розумне зростання» представлено як один з ефективних способів вирішення існуючих проблем. Метою цього дослідження є спроба оцінити прогрес «розумного зростання» в ЄС у період з 2001 по 2017 роки включно через призму згуртованості. Для аналізу було обрано три основні показники: інвестиції в наукові дослідження, зайнятість населення і частка населення з вищою освітою. Країни-члени ЄС проаналізовано з різних позицій. По-перше, оцінено сумарні показники «старих» членів Євросоюзу (EU-14), а також нових країн, що приєдналися (EU-10). По-друге, країни було поділено на групи за рівнем економічного розвитку: високорозвинені, середнього рівня і менш розвинені країни. Нарешті, сумарний індекс згуртованості розраховано для всього ЄС. Результати досліджень виявили деякі цікаві тенденції. Насамперед, з’ясовано, що прогрес кожного показника «розумного зростання» залежить від рівня економічного розвитку країни. Сукупні значення для більш розвинених країн (EU-14, H-7 і G-3) завжди вищі, ніж в середньому по ЄС (EU-28), а сукупні значення для менш розвинених країн – здебільшого нижчі. По-друге, на динаміку згуртованості показників «розумного зростання» вплинув економічний спад у 2007-2009 роках. Згуртованість спостерігається за часів економічного зростання, але за часів економічних труднощів рівень її зростання зупиняється або навіть з'являються тенденції дивергенції. Нарешті, незважаючи на те, що розрив між новими і старими державами-членами ЄС переважно зменшується, розрив між окремими групами країн в останнє десятиліття часом навіть став збільшуватися. Особливо чітко це помітно, коли країни ЄС поділено на групи за рівнем економічного розвитку.

Вопросы экономического развития и социально-экономической сплочённости всегда были объектом активных научных исследований. Особенно эта проблематика привлекла внимание после расширения ЕС в 2004 году и Великой рецессии 2007-2009 годов. После упомянутых событий экономический рост в ЕС замедлился, a различия между странами и регионами ЕС стали увеличиваться. В ответ была предложена стратегия «Европa 2020», в которой «умный рост» был предложен как один из эффективных способов решения возникающих проблем. Целью данной работы является попытка оценить прогресс «умного роста» в ЕС в период с 2001 по 2017 годы включительно через призму сплочённости. Для анализа были подобраны три основных показателя: инвестиции в научные исследования, занятость населения и доля населения с высшим образованием. Страны-члены ЕС были проанализированы с разных позиций. Во-первых, были оценены суммарные показатели «старых» членов Евросоюза (EU-14), а также стран-«новичков» (EU-10). Во-вторых, страны были поделены на группы по уровню экономического развития: высокоразвитые, среднего уровня и менее развитые страны. Наконец, суммарный индекс сплочённости был подсчитан для всего ЕС. Результаты исследований выявили некоторые интересные тенденции. Показано, что прогресс каждого показателя «умного роста» зависит от уровня экономического развития страны. Совокупные значения для более развитых стран (EU-14, H-7 и G-3) всегда выше, чем в среднем по ЕС (EU-28), а совокупные значения для менее развитых стран – в основном ниже. Во-вторых, на динамику сплочённости показателей «умного роста» повлиял экономический спад в 2007-2009 годах. Сплочённость очевидна во времена экономического роста, но во времена экономических трудностей её прогресс останавливается или даже появляются тенденции дивергенции. Наконец, несмотря на то, что разрыв между новыми и старыми государствами-членами ЕС в основном уменьшается, разрыв между отдельными группами стран в последнее десятилетие временами даже стал увеличиваться. Особенно отчётливо это заметно, когда страны ЕС поделены на группы по уровню экономического развития.

Economic development and socioeconomic cohesion have always been an object of scientific research. In particular, this issue had become a focus of attention after EU enlargement in 2004 and Great Recession in 2007-2009. The above changes have given way to a certain slowdown in economic growth in most EU countries along with triggering a range of divergence processes between EU countries and regions. As a response to situation, the EU offered a Europe 2020 strategy, in which smart growth was mentioned as one of critical instruments to deal with increasing menaces. The objective of the study is to evaluate the progress of the main smart growth indicators (investment in research and development (R&D), employment rate and share of population obtaining tertiary education) in the EU over the period 2001-2017 within the framework of the economic cohesion concept. The paper seeks to explore the EU from different perspectives. First, the EU new member states (EU-10) and the old ones (EU-14) were compared. Second, the EU countries were divided by economic development level (calculated by GDP per capita in PPP): highly developed (H-7), medium developed (M-7) and less developed (L-7) countries. Finally, aggregate cohesion indices of all three smart growth indicators were calculated for the entire EU (EU-28). The research findings have revealed some interesting trends. First, each smart growth indicator’s progress depends on countries’ economic development level. Aggregate values for more developed countries (EU-14, H-7 and G-3) are always higher than the EU average (EU-28) and aggregate values for less developed economies are basically lower. Second, cohesion progress of smart growth indicators was influenced by economic recession in 2007-2009. It is argued that cohesion is evident in times of economic growth, but its progress ceases or divergence might occur in case of economic hazards. However, despite the expanding cohesion between the new and the old member states, a gap between certain groups of countries is even growing. This is clearly evident when the EU member states are divided into groups subject to the level of their economic development.