Мережевий підхід як інструмент удосконалення ланцюга створення вартості продукції швейного підприємства

Abstract

Ланцюг створення вартості вже не одне десятиріччя застосовується підприємствами швейної промисловості з метою вдосконалення управління витратами. Такий підхід передбачає побудову ланцюга цінностей для підприємства цього виду економічної діяльності, а також аналіз можливостей оптимізації витрат за кожною ланкою ланцюга. Отже, оптимізація витрат відбувається за рахунок вдосконалення бізнес-процесів у межах підприємства. Відзначається, що процес створення вартості продукції швейного підприємства традиційно розглядався локально, в межах одного підприємства, яке мало аналізувати ринковий попит, проводити дизайнерсько-конструкторські роботи, займатися матеріально-технічним постачанням, виробляти, зберігати й реалізовувати свою продукцію. Проте в сучасних умовах на створення вартості продукції значний вплив мають контрагенти швейного підприємства, на партнерстві яких відбувається процес створення цінності продукції. Можна стверджувати, що вартість швейної продукції, окрім швейного підприємства, спільно створюють різні юридичні особи – постачальники, аутсорсери, зовнішні консультанти. Партнери швейного підприємства також мають свої ланцюги створення вартості, які переплітаються з ланцюгом швейного підприємства. Крім того, враховуючи залежність швейної продукції від сезонності продажу, модних тенденцій та інших чинників, швейним підприємствам потрібно отримувати інформацію про вподобання покупців. Доведено, що на створення вартості значний вплив мають взаємовідносини підприємства зі своїми контрагентами. В таких умовах пропонується застосовувати до ланцюга створення вартості швейної продукції мережевий підхід, який здатний поєднати інтереси всіх учасників процесу. Запропонована модель мережевого підходу передбачає вертикальну інтеграцію з основними постачальниками, аутсорсинг дизайнерсько-конструкторських послуг та отримання інформації від дистриб’юторів, які спілкуються з кінцевими покупцями. Зазначений підхід дозволить не тільки оптимізувати витрати швейного підприємства, а й підвищити конкурентоспроможність продукції.

Цепь создания стоимости уже не одно десятилетие применяется предприятиями швейной промышленности с целью совершенствования управления затратами. Такой подход предполагает построение цепи ценностей для предприятия данного вида экономической деятельности, а также анализ возможностей оптимизации расходов по каждому звену цепи. Таким образом, оптимизация расходов происходит за счёт совершенствования бизнес-процессов в рамках предприятия. Отмечается, что процесс создания стоимости продукции швейного предприятия традиционно рассматривался локально, в пределах одного предприятия, которое должно анализировать рыночный спрос, проводить дизайнерско-конструкторские работы, заниматься материально-техническим снабжением, производить, хранить и реализовывать свою продукцию. Однако в современных условиях на создание стоимости продукции значительное влияние оказывают контрагенты швейного предприятия, на партнёрстве которых происходит процесс создания ценности продукции. Можно утверждать, что стоимость швейной продукции, кроме швейного предприятия, совместно создают различные юридические лица – поставщики, аутсорсеры, внешние консультанты. Партнёры швейного предприятия также имеют свои цепи создания стоимости, которые переплетаются с цепью швейного предприятия. Кроме того, учитывая зависимость швейной продукции от сезонности продаж, модных тенденций и других факторов, швейным предприятиям нужно получать информацию о предпочтениях покупателей. Доказано, что на создание стоимости значительное влияние оказывают взаимоотношения предприятия со своими контрагентами. В таких условиях предлагается применять к цепи создания стоимости швейной продукции сетевой подход, который способен объединить интересы всех участников процесса. Предложенная модель сетевого подхода предполагает вертикальную интеграцию с основными поставщиками, аутсорсинг дизайнерско-конструкторских услуг и получения информации от дистрибьюторов, которые общаются с конечными покупателями. Указанный подход позволит не только оптимизировать расходы швейного предприятия, но и повысить конкурентоспособность продукции.

Creating value chains for decades have been a common practice in the apparel industry with the aim to improve cost management. This approach involves building value chains in the sector of garment manufacturing as well as providing an opportunity analysis with regard to cost optimization for each link in the chain. Thus, cost optimization occurs through improving business processes within the enterprise. It is emphasized that the process of creating apparel value chains have traditionally been viewed locally, within a single company which has to consider market demand, carry out design and engineering works, deliver logistics support, manufacture, store and sell its products. However, in modern realia, value creation is greatly affected by garment manufacturers’ contractors, their partnership being the heart of building value into products. It is argued that the apparel product value, apart from clothing companies, is created by different legal entities, i.e. suppliers, outsourcers, external consultants and others. In turn, partner companies create their own value chains which closely resonate with apparel value chains. In addition, given the apparel industry dependence upon seasonal sales, fashion trends and other factors, the garment companies have to obtain information on consumers’ preferences. It has been proven that value creation is strongly influenced by the company relationships with their partners. With this in mind, it is proposed to apply a network approach to apparel value chains which is able to harmonize the interests of all stakeholders. The suggested model of the network approach assumes vertical integration with main suppliers, outsourcing of design and engineering services and gaining information from distributors who deal with end customers. This approach will contribute to cost optimization of garment manufacturing along with enhancing the product competitiveness.