Requirements for school interior furnishing: evolution, current situation, prospects

Abstract

Classroom furnishing is an integral part of the school learning space. Analysing classroom furnishing means considering furniture types, suit completing and classroom arrangement. Based on socio-cultural requirements, three phases of classroom furnishing development are distinguished. Medieval and Renaissance school had teacher-centred furnishing. Classroom furnishing of the 18th–19th centuries centres on content presentation facilities. From the turn of the 20th century, learning space becomes child-centred, meaning flexible. In the last quarter of the 20th century, new socio-cultural requirements arise, based on partner school paradigms and participatory bottom-up processes. The learning spaces furnished in bottom-up cooperative processes are not yet able to consider all requirements integrally, which is a point of further development.

Meble szkolne są nieodłącznym elementem szkolnej przestrzeni edukacyjnej. Analiza wyposażenia szkoły obejmuje rozważenie typologii mebli, tworzenie zestawów i przestrzenną organizację klasy. Na podstawie wymagań społeczno-kulturowych wyodrębniono trzy okresy rozwoju wyposażenia szkoły. W średniowieczu i renesansie wyposażenie szkoły było zorientowane na nauczyciela. Wyposażenie klas z połowy XVIII-XIX w. koncentruje się na prezentacji treści nauczania. Od początku XX w. przestrzeń edukacyjna staje się skoncentrowana na dzieciach, czyli elastyczna. W ostatniej ćwierci XX w. pojawiają się nowe wymagania społeczno-kulturowe oparte na paradygmacie szkoły partnerskiej i procesach partycypacyjnych „oddolnych”. W przestrzeniach edukacyjnych wyposażonych w meble w ramach procesów współpracy „oddolnej” nie można jeszcze kompleksowo uwzględnić wszystkich wymagań, co jest przedmiotem dalszego rozwoju.

Шкільні меблі є невіддільним складником навчального простору школи. Аналіз меблювання школи передбачає розгляд типології меблів, формування комплектів і просторову організацію класу. Виходячи із соціально-культурних вимог, виділили три періоди розвитку шкільного меблювання. У Середньовіччя та в епоху Відродження шкільне меблювання було орієнтоване на вчителя. Меблювання класів середини XVIII-XIX ст. орієнтовано на презентацію змісту навчання. З початку XX ст. навчальний простір стає дитиноцентрованим, тобто гнучким. В останній чверті XX ст. виникають нові соціально-культурні вимоги, що базуються на парадигмі партнерської школи й учасницьких процесах «знизу вгору». У навчальних просторах, умебльованих у рамках процесів співпраці «знизу вгору», ще не вдається враховувати всі вимоги комплексно, що є предметом подальшого розвитку.