Human capital as a key factor in the development of university innovation

Abstract

Перехід до цифрової економіки як вектор розвитку безлічі громадських інститутів вимушено зміщується в бік багатовимірної інтеграції. Внаслідок цього, для сучасно університету інноваційна діяльність стає не менш значущою, ніж освітня. При цьому ключовим ресурсом в рамках процесу генерації інноваційних рішень є людський ресурс. Багатопрофільна спрямованість університетів дозволяє в єдиному середовищі об'єднувати фахівців, що володіють унікальними компетенціями, які доповнюють один одного і дозволяють досягти синергетичного результату, а так як інновація незмінно має на увазі генерацію певного нововведення, то саме ця властивість університету дозволяє говорити про наявність унікального інноваційного потенціалу – людського капіталу. Використано методи системного аналізу, наукової аналогії і абстракції – для дослідження категорії "людський капітал"; методи групування і систематизації – при систематизації основних класифікаційних ознак людського капіталу та факторів впливу на його розвиток з урахуванням тенденцій глобалізації; статистичний аналіз – для оцінки стану розвитку людського капіталу університету; індикативні методи – при діагностуванні розвитку людського капіталу в умовах глобалізації; графічний – для наочного відображення матеріалу; абстрактно-логічний метод – для формулювання висновків і теоретичного узагальнення результатів. Визначено категорії 1) "людський капітал" як комплексна категорія, головною компонентою якої є розвиток нестандартного мислення людини, здатного до самоорганізації, поновлення, самовдосконалення і виступає інтелектуальним, творчим чинником і ключовим ресурсом побудови соціально-інноваційний моделі розвитку економіки; 2) "інноваційний людський капітал університету в умовах глобалізації", яка розглядається з позиції інтегрованого підходу, де головний акцент на самовдосконаленні, самореалізації та інноваційної праці, тим самим підвищує рівень конкурентоспроможності університету в умовах розвитку інноваційно-інформаційної економіки і створює цінності в глобальній економічній системі. Розвиток людського капіталу як головної умови формування структури економіки інноваційного типу, заснованої на інформаційних та інтелектуальних технологіях виробництва, викликає необхідність проведення реформування і вдосконалення системної державної політики, орієнтованої на забезпечення базових умов для всебічного розвитку людини. Саме активний вплив держави в складних економічних умовах підвищення ефективності розвитку людського капіталу як на макрорівні (економіки в цілому), так і на мікрорівні (університету) сприятиме поліпшенню економічної ситуації в країні і підвищенню конкурентоспроможності національної економіки в глобальному світі.

The transition to a digital economy as a vector for the development of multiple social institutions is forced to shift towards multi-dimensional integration. As a consequence, for a modern university, innovative activities are no less important than educational ones. At the same time, the key resource in the process of generating innovative solutions is the human resource. The multidisciplinary orientation of universities allows combining specialists with unique competencies in a single environment, complementing each other and allowing to achieve a synergistic result, and since innovation invariably implies generation of a certain innovation, it is this property of a university that allows us to talk about the presence of a unique innovative potential – human capital. The article uses methods of system analysis, scientific analogy and abstraction – to study the category "human capital"; methods of grouping and systematisation – when systemising the main classification features of human capital and factors of influence on its development with account of globalisation trends; statistical analysis – to assess the state of development of human capital at university; indicative methods – when diagnosing human capital development in globalisation conditions; graphic methods – to visualise. The following categories were defined: 1) "human capital" as a complex category, the main component of which is the development of non-standard human thinking, capable of self-organization, renewal, self-perfection and acts as an intellectual, creative factor and a key resource in building a socio-innovative model of economic development; 2) "innovative human capital of the university in conditions of globalization" which is viewed from an integrated approach, with the main emphasis on self-perfection, self-actualization of the human capital of the university; 3) "innovation human capital of the university" which is viewed from an integrated approach. The development of human capital as the main condition for the formation of the structure of economy of innovative type, based on information and intellectual production technologies, causes the need to reform and improve the systemic state policy, focused on providing the basic conditions for comprehensive human development. It is the active impact of the state in complex economic conditions to increase the efficiency of human capital development both at the macro level (economy as a whole) and at the micro level (university) that will improve the economic situation in the country and enhance the competitiveness of the national economy in the global world.