Актуальні проблеми стану дослідження адміністративно-правових засад запобігання і протидії корупції в системі державної служби України

Abstract

У статті розглянуто стан адміністративно-правових засад запобігання і протидії корупції в системі державної служби України. Зокрема, європейське право містить систему антикорупційних нормативних документів, що визначають відносини у сфері державної служби, а основу такої системи становлять заходи, розроблені Радою Європи. Визначення Світового банку передбачає декілька основних умов, необхідних для існування корупції. Корумпований чиновник потребує влади, щоб здійснювати корупційні дії, використовуючи своєю посаду. Складність у виявленні корупції виникає через різницю в масштабах корупції. Кожна країна прийняла законодавчі акти про запобігання корупції, виділяючи лінію між нелегальним хабарництвом та прийнятними "даруваннями доброї волі". Це свідчить, що такі країни вже визнали, що корупція – це явище, з яким їм доводиться мати справу, але кожна країна має власні засоби запобігання корупції. Деякі дії, які оцінюються як "подарунок доброї волі" в одній країні, розглядаються як корупційні дії в іншій. Запобігання корупції є загальновідомим складним завданням, але швидко вирішити цю проблему досі не вдалося жодній країні. Багатьом країнам вдалося досягли успіху у зниженні рівню корупції від неприборканої до простого її існування у межах, коли на неї можливо ефективно впливати. Серед таких країн можна відзначити Сінгапур і Гонконг, їм вдалося це зробити у надзвичайно короткі терміни. Проте, досвід таких країн свідчить про наявність низки факторів, які мають тенденцію перешкоджати успіху впровадження антикорупційних стратегій. Корумповані схеми можуть бути вже глибоко впроваджені в соціальний устрій країни і тому на них складно впливати. Нарешті, особи, відповідальні щодо запобігання корупції, такі як політичні діячі, судова влада можуть самостійно отримати прибуток від корумпованих схем і тому неохоче долучаються до запровадження необхідних антикорупційних реформ. Як бачимо, корупція є багатогранною та багатофакторною проблемою, яка рідко викликається одним фактором, саме тому її слід розглядати комплексно, із залученням додаткових заходів, вжитих на різних рівнях. Таким чином, антикорупційні норми проходять одночасну імплементацію в державах Європи.

В статье рассмотрено состояние административно-правовых основ предотвращения и противодействия коррупции в системе государственной службы Украины. В частности, европейское право содержит систему антикоррупционных нормативных документов, определяющих отношения в сфере государственной службы, а основу такой системы составляют меры, разработанные Советом Европы. Определение Всемирного банка предполагает несколько основных условий, необходимых для коррупции. Коррумпированный чиновник нуждается в власти, чтобы совершать коррупционные действия, используя свой пост. Сложность в обнаружении коррупции возникает из-за разницы в масштабах коррупции. Каждая страна приняла законодательные акты о предотвращении коррупции, выделяя линию между нелегальным взяточничеством и приемлемыми "дарованиями доброй воли". Это свидетельствует, что такие страны уже признали, что коррупция – это явление, с которым им приходится иметь дело, но у каждой страны есть собственные средства предотвращения коррупции. Некоторые действия, которые оцениваются как "подарок доброй воли" в одной стране, рассматриваются как коррупционные действия в другой. Предотвращение коррупции – общеизвестная сложная задача, но быстро решить эту проблему до сих пор не удалось ни одной стране. Многим странам удалось преуспеть в снижении уровня коррупции от неукротимой до простого ее существования в пределах, когда на нее возможно эффективно влиять. Среди таких стран можно отметить Сингапур и Гонконг, им удалось это сделать в очень короткие сроки. Тем не менее опыт таких стран свидетельствует о наличии ряда факторов, которые имеют тенденцию препятствовать успеху внедрения антикоррупционных стратегий. Коррумпированные схемы могут быть глубоко внедрены в социальное устройство страны и поэтому на них сложно влиять. Наконец, лица, ответственные за предотвращение коррупции, такие как политические деятели, судебная власть могут самостоятельно получить прибыль от коррумпированных схем и поэтому неохотно приобщаются к внедрению необходимых антикоррупционных реформ. Как видим, коррупция является многогранной и многофакторной проблемой, которая редко вызывается одним фактором, поэтому ее следует рассматривать комплексно, с привлечением дополнительных мер, принятых на разных уровнях. Таким образом, антикоррупционные нормы проходят одновременную имплементацию в государствах Европы.

The article considers the state of administrative and legal principles of preventing and combating corruption in the civil service of Ukraine. In particular, European law contains a system of anti-corruption regulations governing civil service relations, based on measures developed by the Council of Europe. The definition of the World Bank provides several basic conditions necessary for the existence of corruption. A corrupt official needs power to act corruptly using his position. Difficulties in detecting corruption arise due to differences in the scale of corruption. Each country has enacted anti-corruption legislation, distinguishing between illegal bribery and acceptable "gifts of goodwill". This shows that such countries have already recognized that corruption is a phenomenon they have to deal with, but each country has its own means of preventing corruption. Some actions that are assessed as a «gift of goodwill» in one country are considered corrupt in another. Preventing corruption is a well-known challenge, but no country has yet been able to address it quickly. Many countries have succeeded in reducing the level of corruption from unbridled to mere existence to the extent that it can be effectively influenced. Among such countries are Singapore and Hong Kong, they managed to do it in a very short time. However, the experience of such countries shows that there are a number of factors that tend to hinder the success of anti-corruption strategies. Corrupt schemes can already be deeply embedded in the country’s social order and are therefore difficult to influence. Finally, those responsible for preventing corruption, such as politicians and the judiciary, can profit from corrupt schemes on their own and are therefore reluctant to engage in the necessary anti-corruption reforms. As we can see, corruption is a multifaceted and multifactorial problem that is rarely caused by a single factor, which is why it should be considered comprehensively, involving additional measures taken at different levels. Thus, anti-corruption norms are being implemented simultaneously in European countries.