Determination of attitude towards oneself by personal and situational factors

Abstract

The article presents a descriptive characteristic of the functioning of a person’s attitude to oneself, the formation of self-awareness through a combination of one’s emotional and creative features with the components of attitude toward oneself, which allows one to study in depth the process of formation and development of a mature, adapted personality. The existing variety of scientific approaches makes it difficult to systematize the aspect under study and prevents the formation of a clear structure of a person’s attitude toward oneself. The study of self-consciousness of the personality remains relevant in connection with a wide range of issues related to the development of knowledge of the mechanisms that act as internal determinants of the individual originality of the personality’s life realization. The theoretical and methodological basis of the study is as follows: the principles of determinism of mental phenomena, the activity concept of self-consciousness, the provision on the regulative function of emotions in activity, the concept of creative activity and ideas about the personality’s creative characteristics. The author supplemented and expanded knowledge about the phenomenon of self-attitude, the mechanisms of its formation and features of determination based on the systematization of thematic issues; the idea of the determination of attitude toward oneself, in particular, by personal and situational factors, in the context of its functioning in the conditions of activity with creative elements has been further developed. Attitude toward oneself, emotional and creative features of the personality have a common problematic aspect with regard to their nature of interaction and the necessity for the expediency of their unification as a subject of interaction with the world.

За основну мету статті автор ставить подання описової характеристики функціонування ставлення до себе людини, виявлення специфіки формування самосвідомості особистості через поєднання її емоційних і творчих особливостей із компонентами ставлення до себе, що надає можливість поглибленого вивчення процесів формування та розвитку зрілої, адаптованої особистості. Наявне різноманіття наукових підходів ускладнює систематизацію досліджуваного аспекту та перешкоджає формуванню чіткої структури ставлення особистості до себе. Вивчення самосвідомості особистості зберігає актуальність у зв’язку з широким колом питань, пов’язаних із пізнанням механізмів, які виступають внутрішніми детермінантами індивідуальної своєрідності життєвої реалізації особистості. Теоретико-методологічною основою дослідження стали: принципи детермінізму психічних явищ, діяльнісна концепція самосвідомості, положення про регулятивну функцію емоцій у діяльності, концепції творчої діяльності та уявлень щодо творчих особливостей особистості. Доповнено та розширено знання про феномен самоставлення, механізми його формування й особливості детермінації на основі систематизації тематичної проблематики. Отримало подальший розвиток уявлення про детермінацію ставлення до себе, зокрема особистісними та ситуативними чинниками в контексті його функціонування в умовах діяльності з творчими елементами. Ставлення до себе, емоційні й творчі особливості особистості мають спільний проблемний аспект, що стосується їх природи взаємодії та необхідності й доцільності їх поєднання в одному ланцюгу творення та самотворення як суб’єкта взаємодії зі світом.