Запоріжжя як амбівалентний ландшафт у тревелозі Д. Н. Дарлінга "Dean Goes to Russia"

Abstract

Стаття присвячується маловідомому твору американського карикатуриста Д. Н. Дарлінга "Дін їде до Росії", створеного на основі подорожі до СРСР у 1932 р. У фокусі дослідницької уваги є репрезентація простору нового міста – Запоріжжя. Тревелог становить цікавий приклад інтермедіальної взаємодії карикатури і вербального тексту. В контексті формування образу міста вагому роль відіграють також урбаністичні графічні замальовки. Метою представленої статті є визначення особливостей візії Запоріжжя та засобів їх художнього втілення американським подорожнім-карикатуристом Д. Дарлінгом. Для унаочнення своєрідності репрезентації топосу застосовується семіотичний метод аналізу вербального й візуального компонентів тексту. Теоретичною основою роботи є дослідження семіотики ландшафту, формування символічних структур, які впливають, зокрема, на пам’ять соціуму. Американський подорожній присвятив Запоріжжю значну увагу, окресливши різні його зони: індустріальні та побутово-повсякденні. У його баченні вони контрастують одна з одною. І якщо для ідеологічного дискурсу перша є центральною, а друга – периферійною, то для наратора, очевидно, навпаки, виходячи з його антропологічної зацікавленості. Відповідно, індустріальний ландшафт зображується безлюдним і знеособленим, а простір людського буття (церква, пляж) – експресивним, динамічним та неоднорідним. Спостерігається зміщення ціннісних акцентів з виробництва на побут і дозвілля, з греблі – на церкву на периферії нового міста, з чоловіка – на жінку. Дарлінг змінює стратегію візуальної репрезентації містянина. На відміну від більшості образів нової радянської людини з її рисами інтелектуальної та фізичної деградації, запорізькі робітники та робітниці зображуються міцними, зосередженими, усміхненими. Рефлексія амбівалентності образу міста як ідеологічного пролетарського топосу, так і простору з минулим, що звужується і нівелюється, інспірує переосмислення Запоріжжя в різних контекстах.

The article is devoted to the little-known work of the American cartoonist J. N. Darling "Dean Goes to Russia", created based on a trip to the USSR in 1932. The author aims to undermine the prevalent narrative of progressive renewal in the USSR. He reinforces critical assessments with satirical coverage of the events, an ironic vision of the phenomena of Soviet life. The regime, which he openly refers to as totalitarian, elicits a strong sense of disgust and indignation in him, not solely due to his political beliefs, but rather due to his awareness of the limitations of human freedoms and the everyday norms of his existence. The primary focus of research attention is on the representation of the new city space – Zaporizhzhia. This travelogue is an interesting example of the intermedial interaction of caricature and verbal text. Urban graphic sketches also hold a significant role in the formation of the image of the city. The purpose of this article is to determine the features of the vision of Zaporizhzhia and the means of their artistic embodiment by the American travel cartoonist J. Darling. The semiotic method of analyzing the verbal and visual components of the text is used to visualize the originality of the representation of the topos. The theoretical basis of the work is the study of landscape semiotics in the context of the formation of symbolic structures that influence, in particular, the memory of society. The American traveller paid considerable attention to Zaporizhzhia, outlining its industrial and everyday zones. In his vision, they contrast with each other. If the first aspect is of paramount importance in the ideological discourse, while the second aspect is of secondary importance, then the narrators perspective is the opposite, owing to his anthropological inclination. Accordingly, the industrial landscape is depicted as deserted and impersonal, and the space of human existence (church, beach) as expressive, dynamic and heterogeneous. There has been a shift in the emphasis on value from production to everyday life and leisure, from a dam to a church on the outskirts of a new city, from a man to a woman. Darling changes the strategy of visual representation of the townsman. In contrast to prevalent depictions of the new Soviet human, who exhibits a lack of intellectual and physical adequacy, Zaporizhzhia workers portrayed as strong, focused, and smiling. Zaporizhzhia is represented as topos that corresponds to the tendencies of the centre, the development of an ideological project, and breaks out of the total discourse as an autonomous phenomenon that has internal processes and spatial specificity. Barely delineated islands of differences that are not national, but rather anthropological, act as a factor that distances the representation of the city from a unified and impersonal space.The reflection of the ambivalence of the city’s image as a proletarian topos and a space with a narrowing and levelling past inspires the reinterpretation of Zaporizhzhia in different contexts.