Специфіка використання мовних кліше в нормативно-правових актах

Abstract

У статті вперше зроблено спробу дослідити особливості використання мовних кліше в нормативно-правових актах періоду новітньої української державності. Розглянуті стандартизовані мовні одиниці є важливими текстоутворювальними засобами нормативно-правових актів, що одночасно виконують функцію стильових маркерів юридичного тексту. Вони забезпечують дотримання усталених схем викладу матеріалу, адекватну трансляцію правової інформації та запобігають можливості її довільної інтерпретації з боку адресата. За допомогою поєднання загальногалузевих, міжгалузевих і галузевих кліше з термінологічною лексикою викладається призначена для правового регулювання інформація, а також здійснюється її генералізація чи конкретизація. Високопродуктивними є акціонально-імперативні стійкі словосполучення, що виражають інституційні дії, спрямовані на окремі положення, складові частини або текст нормативно-правового акта в цілому, сприяють забезпеченню трансформації тексту документа, сигналізують про сприйняття та тлумачення термінології чи правових норм. Також вони можуть слугувати для імплементації нормативно-правового акта або його частини в правове поле Української держави чи навпаки тимчасово призупиняти його дію або виключати документ чи його окреме положення із законодавчого простору. Рамково-відсильні кліше словесним або словесно-цифровим способом виражають композиційну будову нормативно-правового акта й різними способами забезпечують відсилання до тексту документа чи його складової частини. За допомогою сформованої системи відсильних приписів здійснюється взаємозв’язок як між окремими фрагментами тексту окремого документа, так і між різними законодавчими текстами єдиного законодавчого простору. За структурно-граматичними характеристиками законодавчі кліше умовно поділяються на три групи: - стійкі предикативні утворення, що мають усталений лексичний склад, фіксований порядок компонентів, як правило, виражений підметово-присудковою парою предикативний центр і закріплене граматичне значення за словами з постійною інформацією; - синтаксичні дієслівно-іменні конструкції, що наближаються за значенням до дієслів, але не є їм тотожними; - лексичні стандарти, а саме фіксовані іменні конструкції та складені прийменники (прийменникові звороти), що точно виражають різноманітні адвербіальні та релятивні відношення.